Фінансова грамотність для дітей. Поради фахівців

«Life Pravda» ділиться настановами як батькам сформувати фінансову грамотність у своїх дітей. Поради базуються на основі роботи Рона Дібера «Як говорити з дітьми про гроші». Автор розповідає, як спілкуватись пpo кишeнькoвi гpoшi з дітьми, про їх пiдpoбiтoк, пoдapунки, пoкупки тeлeфoнiв, плaншeтiв чи iгpaшoк, a тaкoж пpo вмiння зaoщaджувaти, дiлитиcя і витpaчaти.

Рон Лібер роками вивчає тему ефективної фінансової комунікації з дітьми. Автор книги радить не платити своїм дітям за хатні обов’язки. Коли ми роздаємо завдання дітям і пропонуємо їм за це плату, чого хочемо досягти? Підлітки мають виконувати хатні обов’язки не тому, що за це буде грошова винагорода, а тому, що ця робота має виконуватися повсякчас.

Читайте також: Домашні завдання: чи варто їх робити з дітьми?

Якщо діти ставляться до своїх обов’язків недбало, можна позбавити їх інших важливих речей, але не грошей. Нехай кишенькові кошти залишаться навчальним інструментом: коли сума збільшується, разом із нею зростатиме й відповідальність.

«Навчити дітей терпіння − важлива частина більшої мети. Зважайте на це, поки наші діти ще в тому віці, коли ми можемо самі давати їм гроші. Зрештою, ми, батьки, працюємо на те, щоб виростити достойних дорослих. Тому не втрачаймо шансу зробити з дітей зрілих особистостей, що мають 15-20-річний стаж керування власними фінансами», − пояснює Лібер.

Читайте також: Сексуальна освіта: на допомогу батькам та підліткам

Наступна порада − навчіть дітей керувати кишеньковими грошима, як справжнім бюджетом. Для цього треба запровадити чітку систему зберігання та витрачання кишенькових грошей. За системою Лібера, кишенькові гроші розподіляють на три скарбнички (чисті пластикові контейнери):

перша − для витрат;
друга − для благодійності;
третя − для заощаджень;

Розподіляючи гроші, діти вчаться, що деякі кошти можна витратити одразу, якісь варто віддати тим, хто їх більше потребує, а деякі треба відкласти, щоб купити щось пізніше.

Батькам радять показати дитині, як відрізняти потреби від забаганок. Незалежно від того, у банку чи в банці лежатимуть дитячі гроші, із плином часу потреби вашого чада зростатимуть. То ж батькам інколи доведеться задумуватися над запитаннями:  «На що конкретно ми б хотіли, щоб діти витрачали гроші? Що треба цілковито заборонити?». Відповіді постійно змінюватимуться, адже не можна передбачити все.

Читайте також: Як зрозуміти підлітка. Поради

Вже з п’яти років діти здатні дотримуватися меж між потребами й забаганками. Із молодшими дітьми визначити, що таке потреба, а що забаганка, доволі легко. Ми потребуємо їжі − щоб жити, одягу − щоб носити, дому − щоб у ньому спати, лікарів і ліків − коли хворіємо, послуг няні або гуртків − якщо батьків немає вдома. Потребами можуть бути придбання авто, або ж купівля книжок.

Але є те, чого ми бажаємо: щось смачненьке, спортивне приладдя, іграшки, екскурсії, подорожі. Можна пояснити дітям, що це приємні речі, але не завжди нам вдається отримати все, чого хочеться, і вже точно не все одразу.

Корисно під час розподілу кишенькових грошей запропонувати дітям самим визначити, що належить до списку потреб, а що − до забаганок, і подивитися, якого висновку вони дійдуть.

Навчіть дітей оцінювати прибуток на інвестований капітал або простіше: рахувати вартість радості. Найпростіше пояснити цю пораду на прикладі. Мама просить своїх дітей оцінити, скільки годин радості на гривню приносить кожна їхня забаганка. Наприклад, новий (черговий) конструктор, який син складе раз і закине на гору іграшок, матиме оцінку 500 грн/1 годину радості, а футбольний м’яч з такою ж ціною може мати вартість 0,18 грн/1 годину радості. Щоправда, така арифметика з м’ячем працює за умови щоденної годинної гри у футбол протягом 90 літніх днів, що звучить цілком реалістично.

Ідея оцінювати вартість «годинорадості» проста, а використовувати її зручно навіть у дорослому житті.

Читайте також: Про сленг українських школярів. ДОСЛІДЖЕННЯ

Завдяки створенню сімейних традицій, пов’язаних із покупками, діти вчаться шукати й цінувати новизну і пригоду. Ось декілька варіантів сімейних традицій,  пов’язаних із витрачанням грошей:

ходити сім’єю на гаражні розпродажі і влаштовувати змагання, хто знайде найкумеднішу річ за найнижчою ціною;
на день народження ходити у книгарню або ж інший магазин і дозволяти малечі самій собі обрати подарунок, але одразу визначити бюджет;
відвідувати у подорожі кав’ярні і купувати там морозиво найдивнішого смаку (полювання на смаколики).

Вмикайте фантазію й не забувайте, що головна умова традицій та ритуалів – повторюваність, тобто регулярність.

Численні дослідження, проведені по всьому світу, доводять, що матеріалістичний світогляд спричиняє вищий рівень депресії та тривожності. Обмежте вплив реклами на своїх дітей, щоб знизити їхні споживацькі апетити.

Ті, хто дивиться багато телереклами та реклами в інтернеті у групі ризику. Усі діти щодня споживають різні комерційні меседжі. Але чому б не закрити для них деякі найширші канали цих послань, поки вони ще малі, щоб самостійно розпізнавати хитрощі продавців? Це одне з найпростіших завдань. Важче − по-справжньому впливати на своїх дітей.

Усе починається з того, який приклад ми подаємо дітям, коли витрачаємо гроші на власні забаганки й потреби. 

Головне фото ‒ з мережі інтернет

Читайте також: Навіщо потрібні дитячі автокрісла та як перевезти дитину в таксі?

Джерело: Трибуна Бровари