Фестиваль Docudays UA назвав кращі документальні фільми
На церемонії нагородження 18го Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA оголосили переможців конкурсних програм. В українському конкурсі кращою стала стрічка про художника з-під Києва Івана Приходька, у міжнародному — про створення саду з вікових дерев у Грузії, а глядачі поставили найвищі бали картині, яка показує роботу американських та французьких збройних сил в гарячих точках.
Традиційно фільми на Docudays UA змагалися в конкурсах DOCU/СВІТ, DOCU/УКРАЇНА та DOCU/КОРОТКО. Одна із десяти номінованих стрічок отримала «RIGHTS NOW!». Її вручили креативному документальному кіно, що досліджує сучасний світ і робить значний внесок у дискусію про людську гідність, свободу та рівність. Студентське журі також обрало свого фаворита. Крім цього, визначили фільм — призер глядацьких симпатій. Окремо організатор (к)и фестивалю нагородили спеціальною відзнакою та призом імені Андрія Матросова дві українські стрічки.
Головну нагороду конкурсу DOCU/СВІТ отримала стрічка «Приборкання саду» режисерки Саломе Джаші. Колишній прем’єр-міністр Грузії, а нині мільярдер має одне вишукане й дуже дороге хобі — «збирати» столітні дерева, що ростуть вздовж узбережжя. Його робітники за наказом викорчовують величезні рослини заввишки як 15-поверхівка та переносять їх до саду багатія.
Особливу відзнаку конкурсу DOCU/СВІТ отримала стрічка Елеонор Вебер «А ночі вже більше не буде». Також фільм одержав приз глядацьких симпатій. Режисерка Елеонор Вебер спростовує пропагандистські образи, пов’язані з війнами в Афганістані, Іраку та Сирії. Авторка мала доступ до архівних відео американських і французьких збройних сил, які й використала у фільмі. Ми бачимо реалії льотчиків-винищувачів, які керують гвинтокрилами над зонами бойових дій.
Головний приз національного конкурсу DOCU/УКРАЇНА здобула картина «Земля Івана» Андрія Лисецького. Іван Приходько — один з останніх народних художників України. Він самоук, але все, що створює пензлем або різцем, перетворюється на мистецтво, десь наївне, але чесне. Іван Приходько з тих, чиє світосприйняття та внутрішній світ генерують лише красу та радість.
Особливу відзнаку конкурсу DOCU/УКРАЇНА віддали фільмуСемена Мозгового «Сіль з Бонневілю». Головні герої Назар і Максим «прокачали» мотоцикл Іж-49, аби на ньому проїхатися дном висохлого солоного озера Бонневіль у штаті ЮТА та встановити світовий рекорд.
Фільм «ОКЕАН» Пауля Шойфлера переміг в конкурсі DOCU/КОРОТКО. Маркуса наздоганяє минуле: йому до горла підступає клубок, дихати стає важче, а перед очима постають образи, яких він волів би забути. Герой намагається втекти від того, що переслідувало його впродовж 49 років.
Особливу відзнаку вирішили віддати фільму «Біла смерть чорного чаклуна» Родріґо Рібейру. Це роздуми режисера про рабовласницьке минуле Бразилії.
У номінації «RIGHTS NOW!» правозахисне журі визначило головним переможцем стрічку «Колумбійська родина» режисерки Тані Воль Сьоренсен. Після довгих років вигнання на Кубі Їра повертається на батьківщину до Колумбії, де живе її матір. Мирна угода між повстанцями FARC і колумбійською владою поклала кінець громадянській війні, що тривала десятиліттями. На тлі цієї події Їра та її матір Рубі намагаються знайти власний шлях до примирення. Донька прагне повернути втрачену через різні політичні переконання родину й забрати матір до себе. Але Рубі присвятила себе боротьбі за права людей під час жахливої ситуації в країні. Перед героїнями постає вибір: батьківщина чи сім’я?
Особливі відзнаки «RIGHTS NOW!» отримали фільми«Невидимі» Майї Мартіняк (історії жінок, які пережили пологову травму) і «Речі, на які ми не наважуємося» Бруно Сантамарії Раcо (про 16-річного мексиканця).
Картину-фаворита обрала також телевізійна платформа Current Time TV. Нею стала стрічка «Цей дощ ніколи не скінчиться» режисерки Аліни Горлової. Родина 20-річного Андрія Сулеймана переїхала до України, коли жити в Сирії стало неможливим. Але, тікаючи від однієї війни, вони опинились в іншій — на Сході розпочалась російська агресія. Андрій стає волонтером Червоного Хреста в зоні бойових дій. Та після смерті батька рушає до Сирії, щоб поховати його на батьківщині.
Призом пам’яті продюсера фестивалю Андрія Матросова організатори Docudays UA нагородили стрічку «Май далеко — май добре» режисерки Ганни Ярошевич. Молодий німець Мішель мріяв жити простим життям в гармонії з природою, задля чого переїхав до маленького села в українських Карпатах. Тут герой розводить водяних буйволів, буквально рятуючи їх від вимирання. Проте мрія Мішеля про далеке від цивілізації життя опиняється під загрозою: неочікувано для себе він закохується в дівчину зі свого рідного міста в Німеччині. У Вєри є двоє маленьких дітей від попереднього шлюбу. А Мішель постає перед вибором: кохання на батьківщині чи буйволи в Україні?
Особлива відзнака дісталася фільму Ірени Стеценко «Рози. Фільм-кабаре».Розповідає про гурт Dakh Daughters на тлі подій Революції Гідності.
Головний приз студентського журі отримала картина «Малий Самді» Паломи Сермон-Дай. 43-річний Дам’єн Самді з невеликого валлонського селища — працьовитий чоловік, турботливий син і дбайливий партнер. А ще він бореться з наркозалежністю більшу частину свого життя, про що знає винятково його сім’я.
Особливі відзнаки студентського журі дісталися стрічкам «Сіль з Бонневілю» Семена Мозгового та «Невидимі» Майї Мартіняк.
Усі перемож (и)ці отримали нагороди авторства художника та скульптора Сергія Бородіна: прозорі куби, всередині кожного з яких справжній килим з мультфільмів Анатолія Сурми.
Нагадаємо, до 4 квітня українські глядачі мають змогу подивитися фільми фестивалю на платформі docuspace.org. Детальніше про стрічки.
Джерело: Вечірній Київ
