Ендопротезування для захисників: інтерв’ю з хірургом-ортопедом, який береться за найскладніші випадки

У столиці відбулася пресконференція, присвячена проблемам протезування українських військовослужбовців. Також пройшла презентація Центру ендопротезування, остеоінтеграції та біоніки.

Від початку повномасштабної війни десятки тисяч українських захисників в бойових діях втратили або травмували одну чи кілька кінцівок. Не всі з них потребують протезування, але, як стверджують лікарі, до 4 000 військових вже сьогодні потребують складного протезування, ендопротезування або остеоінтеграції.

На конференції обговорили найпоширеніші причини травм та особливості протезування українських бійців, недержавну організацію медичної допомоги постраждалим військовим, міжнародну співпрацю у цій галузі та застосування новітніх медичних методик.

Хірург ортопед-травматолог Олександр Галузинський, медичний директор Центру складного ендопротезування, остеоінтеграції:

“На початку повномасштабної війни основними причинами травмування бійців були артилерійські обстріли та вогнепальні поранення  А після того, як ворог замінував лінію фронту, до них додалися мінно-вибухові поранення. Травматична ампутація може статися прямо на полі бою – коли вибухом відриває кінцівку. Або ж кінцівку ампутують в першу добу після травмування, тому, що поранення спричинило інфекцію. Бувають і відтерміновані ампутації. Часом лікарі намагаються зберегти життєздатність кінцівки, але ушкодження нервів та судин настільки серйозне, що доводиться приймати рішення про ампутацію. Якщо ж кінцівку врятували, але вона зовсім не функціональна – болить, не згинається в суглобах – теж варто зробити ампутацію, щоб людина могла комфортно користуватися протезом”.

Ексклюзивно для 44.ua Олександр Галузинський розповів детальніше про лікування та ендопротезування українських героїв.

Буває, що бійці втрачають кінцівку, бо не можуть вчасно потрапити до шпиталю?

На жаль, це дійсно так. Безперечно, наші бійці намагаються доправити пораненого побратима до медиків якомога швидше, але це не завжди вдається. Тому людина не отримує своєчасну кваліфіковану медичну допомогу. У деяких випадках турнікет знаходиться на кінцівці 5-6 годин, що призводить до незворотних змін внаслідок порушення кровообігу. Проте людина принаймні лишається живою і не помирає від кровотечі.

Які існують напрацьовані протоколи лікування військових?

Перше, що потрібно зробити – ретельно обстежити пацієнта. Визначити, чи є у нього інфекція. Подивитися, в якому стані знаходяться нерви, судини та м’язи. Дослідити стан кісткової тканини, щоб зрозуміти чи дозволяє він встановити повноцінний ендопротез. Бувають випадки, коли дефект кістки біля суглоба настільки великий, що його доводиться заміщати індивідуальною 3D друкованою титановою конструкцією. Існує таке поняття, як складне ендопротезування. Так от, будь-яке ендопротезування військового є складним.

Є дані про те, що у 2017-2019 роках в Києві було виконано 6-10 тисяч операцій ендопротезування. Наскільки ця цифра збільшилась у воєнний час?

Важко сказати. З одного боку збільшується кількість військових, які потребують ендопротезування. З іншого боку, цивільні люди, які планували встановити ендопротез, не поспішають це робити. Міркують так: йде війна, тож не буду витрачати гроші. На мою думку, кількість операцій ендопротезування серед цивільних громадян зменшиться. Але за рахунок військових загальна цифра збільшиться.

Як сфера ендопротезування в Україні еволюціонувала за останні 5 років?

Найголовніше, що сталося за 5 років в Україні: якісно змінилися підходи до ендопротезування. Насамперед через те, що хірурги стали активно застосовувати методи персоналізованої медицини (вибір медичних рішень та практик на основі прогнозованої реакції конкретного пацієнта, а не загальних протоколів лікування). Також ми отримали можливість встановлювати індивідуальні імпланти, які виготовлені за допомогою 3D друку. До речі, ці імпланти проєктуються і виготовляються в Україні. Мені пощастило бути причетним до запровадження нових технологій у вітчизняній ортопедії. Чому я дуже радий.

Це правда, що завдяки технології малоінвазивного доступу пацієнти втрачають менше крові під час операції ендопротезування?

В кінці 90-х, коли українські ортопеди вчилися ставити ендопротези, операції тривали до п’яти годин і крововтрата була досить високою. Наразі ендопротезування кульшового суглоба триває 30-60 хвилин і робиться через невеличкий акуратний розріз. Тому крововтрата може бути менш як 200 мл.

Вартість ендопротезування становить від 60 до 70 тисяч гривень. Чи потрібно залучати державу та створювати спеціальну програму допомоги пораненим бійцям?

Держава не була готова до такої кількості поранених. Як і ніхто з нас не був готовий до війни. Тому потреби у такій програмі не було.

Зараз держава робить дуже багато. Наприклад, закуповує необхідні імпланти. Але їхня кількість все ж залишається недостатньою. Надруковані індивідуальні 3D конструкції держава взагалі не фінансує.

Якщо військовослужбовець не може в короткий термін отримати потрібний індивідуальний протез від держави, ми залучаємо благодійні фонди. Тому так. Державна програма потрібна. І ми робимо кроки у цьому напрямку. Проводимо розмови з керівництвом МОЗ щодо створення державної програми остеоінтегративного протезування. Сподіваємось, до кінця року програма буде створена і запрацює.