Добре грали, ще й на мажорній ноті закінчили

Редакція сайту може не поділяти погляди авторів та не несе відповідальності за інформацію, опубліковану в розділі «Блоги». Відповідальність за зміст, достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори текстів, розміщених у розділі «Блоги».

Районна Федерація футболу – фактично, взірець самоврядності

Футбольний сезон  у Броварському районі у 2018 році завершився незвично.  Те,  про що дехто мріяв, плекав у своїх планах, здійснилось. Урочисте завершення сезону, коли вручають численні нагороди –  командні  й індивідуальні  – пройшло не у день проведення останнього матчу (гра за Суперкубок)  за часто несприятливих умов, бо це відбувається зазвичай у листопаді, а  красиво і по-справжньому святково.

Федерація футболу Броварського району зробила відчутний крок уперед у плані організації, підвищення іміджу районного футболу. Її зусиллями завершальний акорд  пройшов у Великій Димерці, у клубі «Алексис». З ведучими, з концертними номерами, з урочистим відзначенням лауреатів. А не під акомпанемент дощу чи снігу,  відтак – за великого бажання кожного учасника, щоб все швидше закінчилося.

Це було вперше в історії Броварського  району. Футбольній громадськості  подібна новація  не могло не сподобатися, дехто був навіть приємно шокований. До вечора готувалися. Зокрема,  головний лауреат сезону – команда Зазим’я, прибула  на вечір святково одягненою. Футболісти (переважна більшість) у світлих  сорочках  із метеликами.

Святково одягнені чемпіони за святковим столом

За останні роки футбол у районі цивілізувався

Останні 8-10 років можна було спостерігати як футбол у районі відчутно цивілізувався. Безперечно, заслуга в цьому, насамперед, тепер уже колишнього очільника Федерації Андрія Гречаного. Він доклав справді багато зусиль, аби  по-хорошу формалізувати проведення футбольних турнірів, аби ухвалити, а  потім і дотримуватися «основного закону», котрий  прописує  життя найпопулярнішої гри  в районі, – регламенту проведення змагань.

Велику роль Андрія Гречаного постійно відзначає і нинішній очільник  Федерації футболу Броварського району Ігор Сердюченко, який свого часу  був у пана Андрія заступником. «Зрозуміло, що без  емоційного вияснення стосунків, і навіть без скандалів, не обходиться, – говорить Ігор Сердюченко. – Але нічого в цьому дивного немає. Це футбол, це емоції і навіть суперемоції. Кожен  чемпіонат починати нелегко. Таким був і минулий сезон. Однак ми його досить успішно пройшли, хоча й не обійшлося без втрат».

Поступово за останнє десятиріччя Федерація футболу Броварського району, а тепер вона є громадською спілкою,  стала практично взірцем самоврядності в районі.  Це не є перебільшенням. Вдумайтесь: працівники Федерації практично на громадських засадах  проводять  чотири турніри на рік на дуже пристойному  організаційному рівні,чемпіонати, два кубки – весняний та осінній,  і чемпіонат  із міні-футболу серед ветеранів. Та ж регулярна першість у двох лігах, а у 2016-му було три, триває протягом восьми місяців. Майже щотижня футбол, організація проведення матчів об’єднує від 300 до півтисячі людей. І це лише учасників, не рахуючи вболівальників. Масштабніших спортивних змагань, які були б так розтягнуті у часі,  знайти в районі складно.

Федерація – не майданчик для самопіару можновладців

Слід  зауважити, що вся страва дорослого футболу вариться поза безпосередньої участі  влади. У тому числі й районної. Виділяють кошти на утримання команд сільські, селищні  ради, все інше – то вже робота самої громадськості, працівників Федерації, активістів цієї гри. Правда, за часів панування на Броварщині Партії регіонів була спроба його керівного ядра  використовувати районний футбол як майданчик для самопіару. Але тоді, коли біля керма  Федерації стояв Андрій Гречаний, «біло-голубі» діячі отримали  відкоша: ви маєте якось допомагати в проведенні турнірів, а просто приїжджати лише на церемонії нагородження і вручати кубки чи медалі, придбані, до речі, за  вступні внески команд, не треба.

Найвдалішим за останні роки для районної Федерації  однозначно є 2016 рік. Тоді у трьох лігах чемпіонату району – вищій, першій та другій – брали участь 30 команд. Цей кількісний показник, що є рекордним  у районі, та успішне проведення усіх змагань дозволили  Броварському району вперше з 2008 року в рейтингу районів та міст за рівнем розвитку футболу, посісти третє місце. До речі, тут із року в рік цілком зрозуміла гегемонія Києво-Святошинського району. За 10 років цей район, який розташований під боком мегаполісу і фактично є ще одним його мікрорайоном, поступився першістю в рейтингу лише двічі: коли у 2009 та 2014 роках перемагали, відповідно, Біла Церква та Васильківський район.

У 2018-му році у двох лігах Броварщини грали 20 команд. Для порівняння: Києво-Святошинський район  мав 45(!) колективів, які вели боротьбу в чотирьох лігах.

Нестача організаторів на місцях

Зменшення кількості команд у Броварському районі  можна пояснити кількома  причинами. У багатьох селах немає  людини, яка б не побоялася звалити на свої плечі досить нелегкий вантаж організаторської роботи. А часом це й навіть косіння газону на стадіоні. Старі кадри, як зауважує голова Федерації, пішли, а на їхнє місце поки ніхто не поспішає.

Друга причина – недостатня увага до розвитку футболу в своїх населених пунктах сільських чи селищних голів, місцевих рад. Напевно, найяскравіший приклад тут – Пухівка. Досить велике село до цього часу не має ані футбольної команди, ані навіть стадіону. Очільник громади Микола Труба з року в рік лише висловлює надію, що ось-ось  і все буде. Правда, чарівної  палички  у вигляді якихось інвесторів як не було, так і не має.

Мало хто пам’ятає, бо було це справді давно, але у Пухівці була добротна  команда. Вона носила назву «Десна» і грала навіть у чемпіонаті області. Але хто знав уже покійного димерця Михайла Юхту, не здивується, – беручись за опікування футбольною командою, він ставив лише максимальні завдання. Успіх пухівської «Десни»  пояснювався простим фактом: у ті роки, а це була ще радянська доба, Михайло Юхта працював спортінструктором саме у Пухівці. До речі,  в його честь нині розігрується весняний Кубок району.

Нині ж, і вже протягом багатьох останніх років, у селі  повний занепад. Можливо, щось зміниться у   майбутньому. У Пухівці дитячим тренером згодився працювати  відомий у минулому футбольний суддя, який обслуговував і міжнародні матчі, Сергій Шебек.

У порівнянні з Пухівкою, намагаються якось заявити  про себе набагато менші села. І заявляють!  У «мікроскопічних» Кулажинцях кілька років тому створили команду «Селтік». Вона виступає як представник кількох  сіл. В останньому сезоні це була спільна команда Кулажинців та Плоского, хоча ще зовсім недавно  останні, тобто плосківчани, грали своєю командою.

Важко зрозуміти й погодитися з фактом, чому зникла з футбольної арени Калита. Тут завжди була добротна команда.

Так, тепер у Калиті  немає організатора, але очевидно, що відсутня зацікавленість у розвитку футболу  керівництва об’єднаної громади. Досить сильні й відомі футболісти Калити змушені виступати за інші команди. Втратили самобутній колектив і Заворичі.

Нові часи – нові лідери

В останні  роки на лідируючі позиції в районі упевнено вийшли Зазим’я та Погреби, яких узагалі можна умовно назвати нинішніми законодавцями мод у футболі  Броварщини. Спочатку першу скрипку в районі стали грати Погреби, а потім соло в них відібрали зазимці. За підсумками 2018 року, всі головні здобутки поділили між собою ці дві команди: погребська «Десна» виграла обидва Кубки – весняний та осінній, причому в обох фіналах переграла  гоголівський «Ресмус», а ФК «Зазим’я»  здобув  перемогу в чемпіонаті та  «поклав на лопатки» головного  і принципового суперника  – «Десну» у матчі за Суперкубок району.

Їхні успіхи мають під собою цілком реальний і міцний грунт. У Погребах  футбол розвивається (та й не тільки він) завдяки підтримці сільського голови Віталія Крупенка. Він ще й сам виходить на поле.

Віталій Крупенко

Зазим’я підскочило до рівня лідера, як тільки  футбольними справами тут почав займатися колишній багаторічний лідер «Десни» Дмитро Мануйленко. Звісно, нічого серйозного не відбулося, аби не підтримка з боку сільського голови Зазим’я Людмили Спичак.

Кращий гравець, кращий бомбардир, кращий тренер в одній особі – Дмитро Мануйленко

Достатньо стабільні справи  у Требухові, де успішно працює вже багато років Олександр Овдієнко. Команда постійно перебуває серед лідерів.

З приходом у Княжичі Миколи Залозного, покращилися футбольні справи і в цьому селі. Є добротна команда,  обладнали гарний стадіон.

У Федерації сподіваються, що закінчиться період організаційної невизначеності у Шевченковому. Село має один із найкращих стадіонів у районі, раніше було представлене навіть двома командами в районі,  а минулого року – жодної.

Поступилася лідерськими позиціями в районі (що не характерно для цього селища) завжди амбітна  Велика Димерка. Хоча за людськими та економічними ресурсами футбольному представнику, тепер вже об’єднаної громади, до снаги виступати у турнірах обласного рівня.

Але поки що тут ініціатори футболу не вийдуть на утворення міцної організаційної  структури, без чого нові успіхи неможливі. Це показує час. Тим не менше, селище у вищій лізі броварського футболу  в 2018-у представляли  дві  командами – «Колос» та «Димерка».  У селищі живуть надією, що реконструкція стадіону, яка нарешті розпочалася минулого року, виштовхне футбол селища на якісніший рівень.

Безперечними плюсами футболу Броварщини у 2018 році  була присутність двох команд на обласній орбіті. Після виходу з команди одночасно кількох сильних гравців, минулорічний виступ погребської «Десни» у вищій лізі чемпіонату Київщини  можна сміливо назвати  досить успішним. І, напевно, проміжним, оскільки амбіції керівництва команди є завжди високими.

Виступ у першій лізі обласного футболу  калинівської «Асканії-Флори»  варто назвати просто блискучим. Команда діяла за відомою формулою: «прийшов, побачив, переміг».  Дебютант обласних турнірів  упевнено виграв першолігівські перегони і цього року представлятиме  Броварщину вже у вищому дивізіоні Київської області.

До здобутків нашого регіону слід  віднести й ІІІ місце у першій обласній лізі ще одного дебютанта – броварського «Беркут-Легіона». Тим паче, що дорогу  до обласного турніру ця команда торувала одночасно  й у чемпіонаті  Броварського району.

Взагалі присутність у районних футбольних баталіях представників Броварів є вже стабільним фактом, а також непрямим доказом того, що в організаційному плані тут все досить чітко і обходиться без суттєвих штормових ситуацій.  Та й грати є де в районі, чого не скажеш про стотисячні Бровари з понад мільярдним бюджетом.

На дошку здобутків футбольної Броварщини варто вписати ще один  факт:  у Погребах відкрили дитячу футбольну Академію, де за досить короткий час виявили бажання займатися понад 80 хлопчиків різного віку, починаючи навіть із 5-річних.  Це мешканці Погребів, навколишніх сіл і навіть  київські дітлахи.

Федерація  – не каральний меч, але від порядку виграють усі

«Думається, що вже минулий сезон, маю на увазі 2018-й, можна теж однозначно віднести до позитивів у діяльності районної Федерації, – говорить Ігор Сердюченко.  – Фактично нам все вдалося провести  на пристойному рівні. Без особливих скандалів».

Хоча, як вже говорили, і без гарячих дискусій, без нестандартних рішень теж не обійшлося.  Дві команди не дійшли фінішу. За кілька турів  до завершення чемпіонату дискваліфікували «Селтік». Причому, дивний для розуміння факт. Команда у кількох матчах, упевнено виграючи, за кілька хвилин до закінчення випускала  на поле незаявленого гравця. Наслідок – дискваліфікація.

Прикро й за іншу команду. Красилівка  на початку чемпіонату небезпідставно розглядалася як один із фаворитів. Але до фінішу колектив не дійшов. Саме через недисциплінованість.  У поєдинку, який став  справді «НП районного масштабу», грубість і не контрольованість своїх емоцій  Красилівки з Тарасівкою привела до того, що вилучили за кілька хвилин одразу  чотирьох гравців красилівської команди, а матч загалом тривав лише півтайму. Контрольно-дисциплінарний комітет  підтвердив  правильність рішення арбітра, дискваліфікувавши цих гравців. Вирішивши, що без них команді буде важко на щось серйозне претендувати, Красилівка знялася з розіграшу.

«Я хочу, щоби всі нас правильно розуміли. Федерація – не каральний орган, ми працюємо для підвищення іміджу футболу, для його постійного розвитку,  – каже голова Федерації. – Однак і не будемо миритися з фактами недисциплінованості, грубості та відвертого хамства. Від того, що буде порядок, чіткість, суворе дотримання регламенту,  зрештою виграє футбол, виграють усі».

Ігор Сердюченко вважає, що й рівень футболу в районі досить пристойний. Так, ще кілька років можливо він був вищим. Але тоді ще не діяло правило «один гравець – одна команда», і кількість легіонерів у колективах району була набагато вищою.  Однак, це не завжди було виправданим, не завжди приносило користь.

У чемпіонаті Броварщини минулого року – і в першій лізі, і у вищій – практично до останніх матчів точилася  гостра боротьба за бронзові нагороди: між Богданівкою та «Альянсом»,  ФК «Требухів» та великодимерським «Колосом» відповідно. І це теж  говорить про високу  конкуренцію.

 «Зростанню рівня нашого футболу сприяє й робота в районі спеціалістів. У нас є вже дипломовані тренери. Серед них треба назвати Дмитра Мануйленка, Сергія Стасюка, Сергія Кушку, Андрія Герасименка, Вячеслава Руженцева, Олександра  Овдієнка»,  – говорить Ігор Сердюченко.

«Нам пощастило, що у футболі району присутній Андрій Воробей»

Безперечно, що на будь-якому рівні, в тім числі і на районному, велику роль відіграють футбольні особистості. Броварщині, напевно, пощастило, що тут працює,  а ще й іноді бутси одягає, визначна футбольна особистість України, котра ще й відзначається високими людськими якостями,  – заслужений майстер  спорту України, у минулому гравець донецького «Шахтаря» та національної збірної Андрій Воробей.

Пощастило, що в районі працює легенда українського футболу Андрій Воробей

Вже довгі роки вірою і правдою служить требухівській команді ще один ветеран – Ігор Лагойда. У цьому поважному списку  лідерів, людей, відданих футболу, слід назвати  також Олександра Поліщука, Вячеслава Руженцева, Дмитра Мануйленка, Віталія Крупенка, Сергія Кушку й Олександра Герасименка, Максима Рудницького та, зрештою, багатьох інших.

У сезоні 2018 року зафіксований ще один,  просто-таки унікальний факт: за одну команду одночасно виходили на поле сині та батько.  У погребській «Десні» дорогою Вячеслава Руженцева пішов і його син Всеволод.

Що ж до  сезону 2019 року, то голова Броварської Федерації футболу зазначає, що вони розраховують на не меншу кількість учасників. Можливо й більшу. Федерація збирається звернутися з листами до сільських та селищних голів, аби ті набагато активніше підтримували розвиток футболу в районі.

У планах – починати пошук спонсорів як для футболу району взагалі, так і для окремих турнірів. Це веління часу. Потрібно запустити чемпіонат серед дитячих команд. Це те, до речі, що не вдалося реалізувати Федерації в минулому  сезоні. Крім того, бажано створити команду ветеранів та взяти участь у обласних змаганнях – потенціал для вдалого виступу тут теж дуже високий.

Ігор Сердюченко вважає, що наступний сезон буде не менш цікавим, насиченим за попередній. І є  небезпідставна надія, що він має стати суттєво кращим.

А поки що варто навести повний перелік  командних та індивідуальних лауреатів футбольного сезону 2018 року.

Перша ліга

Переможець – ФК «СМТ-25» (Семиполки)

Керівник команди Павло Мінчук, тренер Володимир Таращук.

Друге місце – ФК «Альянс» (Бровари)

Третє –   ФК «Богданівка» (Богданівка)

Президент клубу – Віктор Хилько, тренер Микола Бобко.

Кращий воротар – Олег Дмитренко (ФК  «СМ-25»)

Кращий захисник – Євген Панченко  (ФК «СМ-25»)

Кращий півзахисник – Денис Філіпов  («Альянс»)

Кращий нападник – Леонід Акопов (ФК «Юніон», Бровари)

Кращий гравець – Леонід Акопов (ФК «Юніон»)

Кращий бомбардир – Олександр Семиног (ФК «Димерка», смт Велика Димерка) – 22 м’ячі

Кращий тренер – Богдан Біляр (ФК «Альянс»)

Вища ліга

Чемпіон – ФК «Зазим’я»

Тренер – Дмитро Мануйленко

Друге місце – ФК «Десна» (Погреби)

Президент – Віталій Крупенко, тренер – Андрій Крупенко

Третє місце – ФК «Требухів»

Тренер –  Олександр Овдієнко

Кращий воротар – Сергій Сафронов (ФК «Требухів»)

Кращий захисник – Сергій Лейба (ФК «Зазим’я»)

Кращий півзахисник – Микола Марченко (ФК «Зазим’я»)

Кращий нападник –  Валерій Пригорницький (ФК «Ресмус», Гоголів)

Кращий гравець – Дмитро Мануйленко (ФК «Зазим’я»)

Кращий бомбардир – Дмитро Мануйленко (ФК «Зазим’я»)

Кращий тренер – Дмитро Мануйленко (ФК Зазим’я)

Кращий суддя  Броварського району – Ігор  Возьянов (Бровари)

Кращий асистент арбітра – Володимир Масенко (Велика Димерка).

Крім того, за служіння футболу було відзначено на урочистому підведенні підсумків сільського голову Зазим’я Людмилу Спичак, селищного голову Великодимерської громади Анатолія Бочкарьова, генерального директора ТОВ «ХІмбудпластмас» Ігоря Бройде, президента ФК «Асканія-Флора» Валерія Горбаня, спортивного директора ФК «Асканія-Флора» Володимира Рудницького,  президента ФК «Десна» (Погреби ) Віталія Крупенка, тренера  ФК «Десна» (Погреби) Андрія  Воробея,  директора районної ДЮСШ. Тетяну Філіпову.

 

Анатолій Гаркуша

Фото – «Київщина футбольна»

Джерело: Трибуна Бровари