До 125 річчя від дня народження Максима Рильського Державний архів Київської області презентує он-лайн виставку архівних документів

19 березня виповнюється 125 років від дня народження Максима Тадейовича Рильського – українського поета, перекладача, публіциста, громадського діяча.  Державний архів Київської області планував великий виставковий проект до цієї дати, під час якого мешканці багатьох  міст та районних центрів  мали б можливості ознайомитися з копіями майже 80 документів Державного архіву Київської області та багатьох центральних державних архівів. Була здійснена величезна робота щодо виявлення, анотування, обробки архівної інформації. На превеликий жаль, через заходи з попередження розповсюдження короновірусної інфекції, державний архів не мав можливості реалізувати цей проект у повному обсязі. І сьогодні в день народження поета державний архів презентує он-лайн виставку документів Державного архіву Київської області  «І СЕРЦЕ ТВОЄ НЕ ЗГОРИТЬ, НЕ ЗАМОВКНЕ, НЕ ЗГАСНЕ».

Представлені на виставці документи дають уявлення про початок трудової діяльності поета на початку 1920-х рр. на посаді вчителя української словесності, критику його творчості як неокласика. Поворот до сприйняття радянської дійсності і співробітництва з радянською владою після арешту 1931 р. дозволив зберегти життя і можливість творити, що знайшло відображення у документах  1930-х рр.

Перша половина 1940-х рр. – це період найбільшого поцінування творчості М.Т.Рильського. У 1943 р. йому було присуджено Сталінську премію в галузі літератури й мистецтва 1-го ступеня за збірки віршів: «Слово про рідну матір», «Світова зоря», «Світла зброя» й поему «Мандрівка в молодість», обрано академіком Академії наук УРСР, прийнято до членів КП(б)У, минаючи кандидатський стаж. З 1944 р. він протягом 20 років обіймає посаду директора академічного Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії. У 1945 р. в країні урочисто святкують його 50-річний ювілей. Разом з іншими українськими письменниками М.Т.Рильського було запропоновано нагородити медаллю «За оборону Москви» – маловідомий факт у біографії поета. Але з 1946 р. починаються партійні нагінки на поета. Його було звільнено з посади голови Спілки радянських письменників України «за власним бажанням», звинувачено у буржуазно-націоналістичних поглядах, формалізмі у творчості, непролетарському походженні. Ці факти яскраво відобразилися у протоколах партійних організацій, до яких він належав. Відтоді М.Т.Рильський менше пише, а більше працює як перекладач.

Творчість поета на схилі літ увійшла в історію поезії як «третє цвітіння». Збірки «Троянди й виноград», «Голосіївська осінь», «Далекі небосхили», «Зграя веселиків», «В затінку жайворонка», «Зимові записи» та посмертна збірка “Іскри вогню великого” містять поезії, що розкривають красу рідної землі, творчої праці, вплив літератури та мистецтва на духовний розвиток особистості. Моральним заповітом М.Т.Рильського можна назвати його збірку новел «Вечірні розмови», машинопис якої з редакторськими й авторськими правками зберігається у Державному архіві Київської області.

За добре і чуттєве ставлення до молодих письменників, повсякденну готовність допомогти всім, хто цього потребував, його називали «Максим – Золоте Серце». Рефреном до всього його багатотрудного життя стали слова:

«Скажи крізь муку: я людина!

Зрадій крізь горе: я з людьми!»

З виставкою можна ознайомитися за посиланням: http://dako.gov.ua/%d1%96-%d1%81%d0%b5%d1%80%d1%86%d0%b5-%d1%82%d0%b2%d0%be%d1%94-%d0%bd%d0%b5-%d0%b7%d0%b3%d0%be%d1%80%d0%b8%d1%82%d1%8c-%d0%bd%d0%b5-%d0%b7%d0%b0%d0%bc%d0%be%d0%b2%d0%ba%d0%bd%d0%b5-%d0%bd/