Декомунізація і дерусифікація обухівської топоніміки

Всі почали перейменовувати вулиці. Київ, Дніпро, Запоріжжя, Тернопіль, Ужгород, Коломия тощо.

Мета – дерусифікація, цей наступний за декомунізацією крок.

Крок логічний і потрібний, втім, здається, до Обухова малодотичний.

Можливо тому, що вся історична «російська» присутність в Обухові ще за радянських часів вважалася контреволюційною і тому замовчувалася.

Більше того, місцева імперська популяція була статистичною похибкою і складалася переважно з імен тих, кому в ті чи інші часи належали ті чи інші частини долини Кобрини. Точніше – “дачників”.

Разом з тим в Обухові не було і не має вулиць всіх цих Черсичів, Голіциних, Бердяєвих, Турчанінових, Горчакових і тд.

Тому дерусифікувати, по суті, немає що.

Єдине що так чи інакше спадає на думку це село Перше Травня — типовий радянський ойконім, не так червоний, як рожевий, не стільки комуністичний, як соціал-демократичний.

Первинна назва населеного пункту — Гудимівка, безумовно, коректніша, милозвучніша і історичніша. Тим більше шо між Обуховом і селом до цих пір є один з найкращих місцевих лісів, котрий, попри все, до цих пір зберіг свою назву — Гудимівський.

Відпочатково Гудим-Левковичі були сербами, котрі згодом увійшли до козацької шляхти, а потім і російського дворянства.

Здається, один з них був чи не останнім сотником Київського полку перед його розформуванням (треба уточнювати).

Відтак, якщо бути методологічно максимально строгим то історичний час появи топоніму “Гудимівка” припадає на Рос. імперію і пов’язаний з її одним з найбільш успішних представників на теренах Обухівщини. Перше травня, як було зауважено вище — радянська назва.

Вибір невеликий. Ну, це якщо раптом все-таки надумають перейменувати. Так чи інакше, попри все, внесок родини Гудим-Левковичів в розвиток краю (і не лише Обухівського) значний. Просто зараз таких називають колаборантами.

На фото: Павло Гудим-Левкович, генерал, керуючий Імператорським кабінетом Романових.