Чому вмираючий млин у селі Семенівка надзвичайно важливий для Обухівської громади: історія і аргументи
Саме цим можна пояснити ситуативне і як завжди – імітаційне пожвавлення у стінах закладу, котрий стоїть на місці зруйнованої Воскресенської церкви.
Зрештою, будьмо відвертими – «реновація» це термін, котрий для чиновників – табу і харам. Більше того, швидше за все, він їм просто незнайомий.
Причин для цього багато – відсутність інтересу до культури; низька кваліфікація і банальна некомпетентність, і головне – власне «традиція», на котрій виросли покоління чиновників.
Її суть проста: там, де можеш відмовити – відмов, де можеш відписатися – відпишись. І поки дяді і тьоті з ОМР думають, як красиво з’їхати з питання про збереження і відновлення «останнього млина» чи не всієї Київщини я розкажу Вам ЙОГО КОРОТКУ ІСТОРІЮ. Ну, і ЧОМУ ВІН ДІЙСНО ВАЖЛИВИЙ.
***
СЕМЕНІВКА: «ПУСТОШІ», ХУТІР, СЕЛО
Попри моду на «історичну старість» (цей типовий радянський атавізм), до Семенівки такий підхід непридатний. Її історія типова для пізнього етапу колонізації долини річки Красна. Якщо відкинути досить шизофренічні заяви окремих таваріщей про римські «герми» в цих краях, реальне, а не дискретне (перерване), стійке освоєння цього відтинку р. Красна починається тоді ж, коли в наших краях з’являються Ольшаниця, Кагарлик, Обухів, Германівка, Перегонівка і тд.
***
16-17 СТОЛІТТЯ: ЯНУШ ОСТРОЗЬКИЙ
Відбуваються ці події наприкінці 16 – поч. 17 століття завдяки останньому представнику династії Острозьких, і за сумісництвом білоцерківського старости – Янушу Острозькому. Причина тогочасного «великого будівництва» проста – Януш інвестував у скупку землі на Київщині і був змушений її захищати. Звідси і низка замків (або, як в Обухові – «замочків») на території Південної Київщини, котрі мали обороняти територію від жителів Криму. Обухів, приміром, прикривав «білоцерківський напрямок».
Менше з тим, головне інше – Януш розбудовує колишні хутори і заселяє їх. В басейні Красної, як було зауважено вище з’являються Германівка і Перегонівка. До появи Семенівки ще років двісті.
***
18 СТОЛІТТЯ: ЩО БУЛО ПЕРШИМ
Відтак, її поява у приблизно 1725 році не є чимось грандіозним або конче необхідним. Швидше за все йдеться про черговий перерозподіл шляхетської власності і бажання приткнутися на ще неосвоєних землях. Земель цих на початку 18 століття, звичайно ж, немає. Саме тому все починається з двох необхідних у таких випадках опцій: ХУТОРА І МЛИНА. Хоча, думаю, був ще третій – ГРЕБЛЯ.
Русло Красної, як і Кобрини, пр, в Обухові, вже в ті часи було досить зарегульованим. Греблі перетворювали частини ріки на величезні ставки; на них ставили водяні млини, необхідні і зручні в середній течії водойми.
Відтак, єдине питання, котре може цікавити дослідника в цій частині історії Семенівського млина це послідовність, черговість виникнення інфраструктури на «пустошах». Що було першим:
1. Гребля?
2. Млин?
3. Хутір?
Це питання відкрите. Втім, головне в цьому інше – МЛИН НЕ ПРОСТО БУВ ВЖЕ ТОДІ – ВІН І Є ПОЧАТОК СЕЛА, платформа, довкола якої виникає Семенівка.
***
ІВАН ОЛЕКСАНДРЕНКО: РЕАЛЬНИЙ ЗАСНОВНИК СЕЛА
Звичайно, не треба серйозно ставитися до версії про походження назви від Семена Палія, хоча би тому, що він помер за 20-40 років до появи хутора і не міг, як стверджують легенди, бувати в ньому.
Значно переконливішою є версія про те, що у 1725 році козак Іван Олександренко (з Козина) отримав цю землю в результаті угоди з її власниками – Каетаном і Франциском Тарновськими.
Варто зауважити, що територія вже мала і млин, і назву («Семіоновка»), хоча і була “пустирем”. Втім, він далі розводить тут двіж з хутором і новим млином. Згодом щось пішло не так, в 1740-х всі судилися, хутір у Олександренка намагалися «віджати» і тд. Станом на зауважений час в Семенівці було 7 дворів.
Так чи інакше, наступні згадки про млин опосередковані і місцями навіть прозаїчні.
***
19 СТОЛІТТЯ – МЛИН ЖИВЕ, СЕЛО РОСТЕ
Приміром, в 1839 році семенівці скаржилися на германівського поміщика К. Проскуру, котрий «затоплював їм городи». Семенівка була тоді «казеним селом», відтак селяни могли собі дозволити таку розкіш як скарги на чужого пана. Хоча самих селян тоді було не багато – біля 100 чоловік.
Питання в іншому – залити городи тих, хто живе нижче по течії Красної можна лише в один спосіб – відкривши шлюзи або в інший спосіб спустивши воду на своїй частині ріки. А значить, водяні млини – маркер не лише Семенівки.
Образно кажучи, Германівка-Семенівка-Перегонівка це наче три частини одного прирічкового серця, а греблі і водяні млини на них – його камери, котрі качають воду – тодішню кров цієї території.
Менш образним, але більш вагомим доказом магістральності Семенівського млина є його позначка на карті 1868 року. Мушу зауважити, що нічого дрібного на цій «трьохверстовці» немає. Якщо млин є – значить його роль в житті громади була значною.
***
20 СТОЛІТТЯ: ЧЕРГОВЕ ВІДРОДЖЕННЯ МЛИНА
Аргумент – на початку 20 століття млин обслуговував Германівку і Семенівку і приносив 1810 рублів (для прикладу, мій прадід мав млина і заробляв на ньому 90 рублів). Масштаб розумієте.
Проходить ще сорок років і вже не лише вітряні, водяні, ба навіть парові млини стають економічно невигідними. Настільки, що в Обухові на території сучасної ОМР руйнують один з них, той, що стояв на старовинному біляцерковному кладовищі початку 18 ст. Але, це вже інша історія.
Згідно з версією місцевих із Семенівським млином все відбувається навпаки. Наскільки я зрозумів, ситуація була приблизно наступною:
1. У 1948 році покрутилися і спробували відновити старого млина. Він стояв у досить динамічному місці, відтак, його стан і сила води примусила відмовитися від реновації.
2. Натомість у 1956-57 роках виживші частини старого млина, зокрема, жорна, були перетягнуті за кількадесят метрів і вмонтовані у млин «новий». Саме цей момент, наскільки я розумію, дозволяє «прухвесорам» з ОМР зробити висновки про відсутність «історичості» у цього, сьогодні вже «старого» і понівеченого часом, млина. Мої ж аргументи вказують на інші характеристики і млина, і ситуації, в цілому.
***
ЧОМУ СЬОГОДНЯШНІЙ МЛИН – РЕЛІКВІЯ ОБУХІВСЬКОЇ ГРОМАДИ
1. Водяні млини нашої території часто дерев’яні, саме тому не могли існувати століттями. Хоча, 70 років це теж дуже немало (!)
2. Млин, про котрий йдеться, не можна розглядати як ОКРЕМИЙ ВІД СВОЇХ ПОПЕРЕДНИКІВ, оскільки (і по суті) він лише ЧЕРГОВА ІТЕРАЦІЯ, втілення того, першого млина, довкола котрого постала Семенівка. Про це однозначно свідчить місце – ГРЕБЛЯ, цей родовий пуп села і меншою мірою (вимагають окремого дослідження) – ЖОРНА.
Зробити їх, перевезти, встановити і тд – ше той гемор, відтак, я більш ніж впевнений, що у кожен наступний аватар Семенівського млин вживлювали серце його попередника – старого, померлого млина.
3. Той факт, що в часи, коли водяні млини вже були архаїкою, в Семенівці відбудували САМЕ ЙОГО. Це свідчить не так про силу традиції (хоча і про неї теж), як про банальну економічну доцільність (є вода, хай крутить колеса).
***
Тому, якщо говорити (а не заговорювати) СИТУАЦІЮ З ІСТОРИЧНОЮ ЦІННІСТЮ Семенівського млина зауважу наступне:
1. У кожного населеного пункту є місце, з котрого все почалося, стартувало. Його СЕРЦЕ, ПУП, як завгодно. У Трипіллі, пр, це т.зв. «Посадова гора», в Обухові – г. Городок (ширше – тераси лівого берега Кобрини від Автостанції до Центру). У Семенівці, якби оригінально це не звучало – це ГРЕБЛЯ на Красній, місце, на котрому з’явився перший млин, а довкола якого – перші хати хутора.
2. Сучасний млин – це ЖИВЕ (чи скоріше животіюче) ПРОДОВЖЕННЯ ТОГО ПЕРШОГО МЛИНА; дід, про котрого забули внуки і котрий доживає свій вік під тином.
Так не повинно бути, оскільки Семенівський млин це НЕ ПРОСТО МАРКЕР Обухівської громади.
Потенційно це потужна ТУРИСТИЧНА ЛОКАЦІЯ, здатна організувати довкола себе навколишнй рекреаційний простір. Звичайно, вже зараз туристів можна возити Германівкою, Семенівкою і Перегонівкою цілий день.
Але уявіть, що млин не просто відбудований, що ВІН МЕЛЕ? До речі, в Україні є кейси, коли люди не просто відбудовували старі млини, але і перетворювали на економічно вигідне підприємство. Реально, хто відмовиться від хліба, борошно котрого змелено на 300-річному, легендарному млині?
***
РЕНОВАЦІЯ ЦЕ БРЕНДИНГ. БРЕНДИНГ ЦЕ ІНВЕСТИЦІЇ. ІНВЕСТИЦІЇ ЦЕ РОЗВИТОК ТЕРИТОРІЇ.
Я вважаю, що якщо не «включати дурака», мерія цілком здатна на відбудову млина. Принаймні, фінансово і організаційно. Замість розповідати про «відсутність історичної цінності», «приватну власність» і тд. Зрештою, як казав колись мій керівник: «Шукай спосіб вирішити питання, відмовитися я і сам можу».
***
ВІДБУДОВА МЛИНА – ЦЕ ХОРОША КУЛЬТУРНА, МОЖЛИВО ЕКОНОМІЧНА І ВЖЕ ТОЧНО – ПОЛІТИЧНА ІНВЕСТИЦІЯ.
Вибори будуть і хто знає, чи не стане питання Семенівського млина визначальним у формуванні політичних симпатій жителів Германівки, Семенівки і Перегонівки?
Я не знаю. По суті ж питання я все сказав.
***
ПС. Ми зняли це відео 2 роки тому. Втім, станом на зараз, воно актуальніше ніж будь-коли. Питання про нове хоч і клубиться у повітрі, поки дихати не заважає. Побачимо.
Notice: Undefined variable: readAlsoLabel in /home/socport/obukhiv.info/www/site/templates/blocks/BlockTypeRelated/rss.php on line 3
-
Свисток-"баранець" – врятована частина обухівського культурного коду
-
Де в Обухові річка Завалля і чому міфи спотворюють історію міста
-
Профіль Обухівського ярмарку в розрізі століть: від Павла Алепського до Ніла Геймана
-
Тутові плантації Обухівщини: забуте ремесло, бізнес, промисел
-
Як виглядала дніпрова заплава від Ходосівки до Трипілля у 19 ст.
