Через 80 років: листи остарбайтерів із Броварів знайшли своїх адресатів
У Броварському краєзнавчому музеї відбулася зустріч під назвою «НепрOSTI листи», під час якої директор Макарівського районного історико-краєзнавчого музею, автор проєкту «НепрOSTI листи», адміністратор Всеукраїнської кампанії «Пам’ять нації» Віталій Гедз привіз у Бровари 90 листів остарбайтерів із м. Бровари – людей, яких примусово вивезли до Німеччини.
18 січня 1942 р. із Харкова в Кьольн відправився перший потяг із українськими примусовими робітниками. Із Київської області перший ешелон вирушив 22 січня 1942 р. Тоді з Київської області вивезли 100 тис. людей. Загалом за 2 роки окупації – із 1942 до 1944 року – німці вивезли в Німеччину 2 млн 400 тис. українців, повернулися назад лише 1 млн 800 тис.
У Броварському краєзнавчому музеї зібралося багато зацікавлених – від родичів остарбайтерів, які дізналися про захід із Фейсбуку, так і депутатів, журналістів і просто небайдужих громадян.
«У мене з колегою – директором вашого краєзнавчого музею Ігорем Крепаком, виникла ідея в перші травневі дні провести зустріч із рідними остарбайтерів із Броварів. Для цього волонтери нашої групи вивчали листи з державного архіву Київської області і їх відбирали. Волонтер Олександр Резніченко складає списки, хто кому, коли і куди писав, ми зв’язуємося з керівниками місцевих музеїв і передаємо копії листів. Потім на місцях волонтери шукають рідних і близьких остарбайтерів», – повідомив журналістам «Трибуни» Віталій Гедз.
Сьогодні Віталій Гедз передав 5 копій листів родичам броварчан, яких під час Другої світової війни фашисти вивезли до Німеччини.
Одна з 5 родин, яка через 80 р. отримала лист від рідної людини – і родина позаштатної кореспондентки «Трибуни» Вікторії Романченко. Разом зі своїми бабусями Вікторія отримала лист від своєї прабабусі Галини (на листі Анна), яка в 1943 році писала в Бровари листа своєму батькові Гаврилу Корнієнку.
«Мою прабабусю Корнієнко (в заміжжі Яхно) Галину Гаврилівну забрали німці на початку Другої світової війни – в 1941 році. Їй тоді було 14 років, – розповідає Віка. – Прабабуся потрапила в Австрію, де працювала на кондитерській фабриці. Як після повернення розповідала моя прабабуся, їх дуже погано годували, а німці суворо наглядали, щоб ніхто з дівчат не цупив шоколад. За непослух карали нагайкою… Могли посадити до вузької круглої ями, де можна було лише стояти.
Потім прабабуся працювала на фабриці, де розбирали тушки курей. Разом із дівчатами підв’язували шматочки на пояс, а потім вночі таємно передавали попід парканом патризанам. Якщо наглядачі когось помічали – розстрілювали…
У Австрії прабабуся проживала в прийомній родині. Дівчина дуже сподобалась австрійцям, тож вони навіть хотіли її вдочерити. Але прабабуся мріяла повернутися додому. Після Австрії прабабуся Галя була постовою та регулювальницею в Німеччині».
Прабабуся Галя в Німеччині ( крайня праворуч)
Галина Гаврилівна повернулася додому в 1945 році після закінчення війни. Їй було 19 років. Повертали остарбайтерів у товарному поїзді. На станціях він не зупинявся, а лиш стишував хід, тож коли Галина почула слово «Броварі», то вистрибнула з поїзда на ходу.
Як потім Ганна Гаврилівна розповіла рідним, вона не могла впізнати міста, аж поки перехожий не провів її до спаленої батьківської хати…
Це лише одна історія із тисяч тих, кого німці вивезли як безкоштовну робочу силу. Багато наших земляків так і не повернулися додому: одних – розстріляли за непослух, інші – померли голодною смертю чи від важкої роботи. Ганні вдалося повернутися в рідні Броварі. Дівчина згодом вийшла заміж і народила 3 доньок – Валентину, Світлану і Лідію. Сама жінка дожила до 86 років і дочекалася правнуків. Сьогодні лист, який так і не дійшов свого часу до Галининого батька, отримали її дві доньки та правнучка Віка.
«У листі прабабуся розповідає, що в неї все добре, але вона дуже сумує за рідними – татом, мамою, сестрами, братом. Також тривожиться, чому від них довго не було листів-відповідей», – розповіла Віка.
Інші 85 листів, які привіз Віталій Гедз у Бровари, залишаться в краєзнавчому музеї. До того часу, поки по них не прийдуть рідні.
У 2018 році волонтери проєкту «НепрOSTI листи» передали листи від остарбайтерів у с. Русанів. Планували передати і в с. Красилівка і Світильня, проте повномасштабне вторгнення росії призупинило роботу волонтерів. Однак планують роботу поновити і провести такі ж заходи, як у Броварах, і в селах Броварського району.
Фото – авторки та надані Вікторією Романченко
Читайте також
Через 77 років: листи остарбайтерів із Русанова знайшли своїх адресатів
Проєкт «Неопалимі»: військові та волонтери зможуть безкоштовно позбутися опіків і рубців
Як рідню загиблого броварчанина Михайла Завірюхіна «гальмували» з оформленням посмертних документів
Розвозив їжу блокпостами Броварщини: історія загиблого фіксера Богдана Бітіка
Читати далі: Через 80 років: листи остарбайтерів із Броварів знайшли своїх адресатів , автор Ющенко Ірина
Джерело: Трибуна – Бровари
