Бориспільська громада провела в останню дорогу воїна-захисника Ігоря Бабича

Знову тяжка, непоправна втрата спіткала нашу громаду. Ще одна родина втратила сина, чоловіка, батька — пішов у небесну височінь назавжди вірний Україні і присязі воїн-захисник — у бою за Україну, її свободу загинув наш земляк, відважний захисник, справжній патріот, молодший сержант, оператор безпілотних літальних апаратів відділення управління командира батареї мінометної батареї батальйону територіальної оборони 40-річний Ігор Бабич.

7 травня 2026 року на Книшовому меморіально-парковому комплексі відбулася церемонія прощання з Героєм — воїном-захисником Ігорем Бабичем.

Своїм прикладом він усе життя показував, яким має бути справжній чоловік. Турботливий і добрий, щирий та спокійний, відповідальний та надійний, Ігор був опорою власної родини. Був справжнім майстром на всі руки. Власноруч облаштовував дім, створював простір тепла і затишку для своїх рідних. А ще був надзвичайно товариським, понад усе цінував дружбу та мав чимало захоплень.

Його життя було сповнене руху. Спорт супроводжував його з юності: баскетбол, хокей, брейк-данс. Ігор обожнював активність, заряджав щирим позитивом усіх навколо, любив життя. Треба допомогти — зголошувався першим, потрібно підтримати — знаходив потрібні слова і був поруч. Разом із друзями підкорював вершини Карпат, цінував кожну мить відпочинку, проведену поруч із родиною.

Ігор Вікторович Бабич народився 25 травня 1985 року у Борисполі. Після закінчення Бориспільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №5 (нині Бориспільський ліцей ім. К.Могилка) вступив до Київського славістичного університету. Впродовж тривалого часу працював у авіакомпаніях «Interavia Airlines» та «Azur Air Ukraine».

Добрий, чесний, відповідальний, працьовитий…

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення росії на територію України, добровільно став на захист своєї родини. Був надійним побратимом, за сумлінне виконання військового обов’язку, високі показники в бойовій і професійній підготовці був неодноразово відзначений.

Був людиною слова та діла. Не міг інакше…

Він був справжньою підтримкою та опорою своїм побратимам. Його рішучість і зібраність давали їм впевненість, а вміння діяти виважено допомагало вистояти у найскладніші моменти та знаходити правильні рішення там, де ціна помилки була надто високою.

Як визнання його внеску в оборону України і бездоганної служби, Ігор був нагороджений медаллю «Хрест Сил територіальної оборони».

Разом із своїм другом Андрієм Коваленком вони ділили важкі фронтові будні, підтримували одне одного у найскладніші миті, тримали стрій і віру в краще, навіть коли було найважче. Їх єднала не лише служба, а справжня чоловіча дружба, перевірена випробуваннями часу і війни. Пліч-о-пліч вони стояли на захисті України, розуміючи одне одного без слів. І навіть там, де навколо панувала смертельна небезпека, залишалися тими, на кого завжди можна було покластися. І Андрій, і Ігор загинули, захищаючи свою країну. І тепер вони стоять на варті небесного спокою поруч із полеглими побратимами.

Ще б жити і жити, але 25 квітня, під час виконання бойового завдання на Донеччині, життя Ігоря Бабича обірвалося… Він був там, де щодня триває боротьба за наше життя, за наше завтра.

На Книшовому меморіально-парковому комлексі люди зібралися вшанувати пам’ять Ігоря Бабича. Чин похорону відправило духовенство Свято-Миколаївського храму Православної Церкви України.

Передачу Державного Прапора України синові загиблого героя провели військовослужбовці Бориспільського гарнізону.

Слово пам’яті та підтримки рідним Ігоря Бабича проголосив диякон християнської церкви повного Євангелія «Слово віри» Андрій Березинець: «Наш воїн-захисник Ігор Бабич віддав життя за кожного з нас, за країну, за місто, у якому ми сьогодні його вшановуємо. Ми пишаємося його подвигом, адже сам Ісус Христос сказав, що найвищий подвиг — це віддати життя за тих, кого любиш.

Ми пишаємося нашим захисником, але серце наповнене болем та сумом. Проте віра Ігоря в Бога та його подвиг показує те, що він сьогодні не мертвий, а живий та зустрівся у вічності з Богом. Він там, де вже немає плачу та болю, у вічності, де вже не панує смерть. І це дає надію та втіху. Адже душа людини жива та вічна. У Біблії написано, що удень сонце не буде тобі вже за світло, і не буде світити тобі місяць за сяйво, бо буде тобі вічним світлом Господь!

Ігор Бабич пішов у вічність, залишивши не лише світлу пам’ять про себе, але й великий приклад подвигу любові.

У Біблії написано, що блаженні ті, що вмирають у Господі, вони заспокояться від трудів своїх, і діла їхні йдуть услід за ними.

Подвиг нашого героя-захисника іде за ним у вічність. Дякуємо Богу за життя Ігоря і молимося, щоб Господь укріпив серця близьких та рідних, які відчувають біль втрати».

Ігоря Бабича поховано на Рогозівському кладовищі на Алеї Героїв.

Вічна слава Ігорю і вдячність за жертовність в ім’я нашої України. Нехай опіка Всевишнього та наші молитви полегшать гіркоту втрати і родинне горе. Світла пам’ять і вічна слава герою-захиснику, який мужньо боровся за кожного з нас.

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter

Джерело: Газета «ВІСТІ» – Бориспіль. Новини. Інформація. Реклама