Без «своїх» та «чужих»: бібліотеки Бориспільської громади більше не братимуть заставу за книги

Без «своїх» та «чужих»: бібліотеки Бориспільської громади більше не братимуть заставу за книги
20 Червня 2024, 11:42
Поділитися:

Переселенка із міста Селидове Донецької області Інна Головач поскаржилася у місцевій Фейсбук спільноті на те, що дитяча бібліотека Борисполя просить внутрішньо переміщених осіб платити заставну вартість книг, тоді як місцеві можуть користуватися книжковим фондом без обмежень. Що це — вияв дискримінації чи звична практика для бібліотечних закладів? У питанні розбиралися «Вісті».

Не перший випадок

У квітні 2024-го року у обласній дитячій бібліотеці Тернополя 7-річному хлопчику не захотіли видавати книжки без застави через те, що він переселенець і нібито може їх зіпсувати. Про випадок повідомила у Фейсбуці мати хлопчика. За її словами, на запитання про причини працівниця бібліотеки повідомила, що переселенці «потягли» вже багато книг та й взагалі можуть написати на сторінках щось погане. До слова, родина офіційно зареєстрована в місті, мати працює, а дитина вчиться у місцевій школі — на відмінно. На зауваження, що за законом усі громадяни рівні, жінці відповіли: «Або платіть, або йдіть, або викличемо поліцію».

Вже через тиждень на ситуацію відреагував уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець. У своїй заяві він наголосив, що закон Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб визначає, що ВПО мають ті ж права і свободи, як і інші громадяни України, а прояви дискримінації у будь-яких сферах є неприпустимими. Омбудсмен заявив, що вже направив лист до керівництва Тернопільської ОВА щодо перевірки цього інциденту та реагування на нього. На своє виправдання керівництво бібліотеки зазначило, що дійсно бере заставу, але з усіх відвідувачів і лише за особливо цінні та дорогі книжки, а також ті, що наявні в обмеженій кількості.

Без «своїх» та «чужих»: бібліотеки Бориспільської громади більше не братимуть заставу за книги

Винен Мінкульт?

У коментарях до допису Інни Головач позицію дитячої бібліотеки Борисполя спробувала пояснити представниця закладу Анна Мелехова. Вона зазначила, що бібліотека керується правилами, встановленими Міністерством культури України. За її словами, згідно з Типовими правилами користування бібліотеками України, тимчасово переміщені особи мають право користуватися тільки читальними залами або отримувати книжки додому під грошову заставу. Свої слова вона підкріпила оголошенням, роздрукованим та розміщеним у бібліотеці, що містило наведену нею інформацію. «Правило було запроваджено з метою забезпечення збереження фондів бібліотеки і рівного доступу для всіх користувачів. Ми дійсно повертаємо гроші після повернення книг, тож застава є лише тимчасовим заходом», — зазначила Анна Мелехова.

«Вісті» вивчили документ та виявили, що в Типових правилах немає жодних згадок про особливий порядок, що стосується ВПО. Що не дивно, адже Типові правила прийняті ще у 1999 році, а перші вимушені переселенці з Криму з’явилися в Україні у 2014 році. У тому ж році Верховна Рада України прийняла закон «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», але сам термін ВПО грунтовно увійшов у життя українців лише у 2022 році.

Разом із тим, Типові правила містять норму про те, що кожна бібліотека відповідно до законодавства та з урахуванням своїх фондів затверджує власні правила користування бібліотекою.

Застава за користування книгами згадується у Наказі про зміни до Типових правил від 2001 р. Так, у документі говориться про те, що при видачі бібліотекою книг, що користуються підвищеним попитом, додому бібліотекою визначається розмір коштів, що передаються користувачами як забезпечення виконання ними зобов’язань щодо повернення книг у бібліотеку. При цьому бібліотека самостійно встановлює розмір застави та перелік книг, за які її можна брати.

Без «своїх» та «чужих»: бібліотеки Бориспільської громади більше не братимуть заставу за книги

Директор бібліотеки: «Застави більше не буде. Ні для кого»

Щоб остаточно розібратися в ситуації, «Вісті» зустрілися із директором Бориспільської міської публічної бібліотеки Жанною Кручиніною та директором Бориспільської міської бібліотеки для дітей Юлією Зайцевою.

«Ми дуже засмучені цією прикрою історією, — говорить Жанна Кручиніна. — Поділ людей на своїх та чужих, місцевих та приїжджих чи ВПО неприпустимий. Жодна людина, яка поважає себе, не буде ділити людей.

Ми завжди були дружніми до переселенців, наша бібліотека — напевно, перший із осередків допомоги ВПО у Борисполі. Саме ми першими відчинили свої двері для переселенців влітку 2014-го року — і годували, і одягали, і допомагали шукати роботу та житло, і надавали інформаційну підтримку. І серед працівників, і серед відвідувачів бібліотеки є переселенці з інших областей України. Крім безкоштовних курсів української мови, ми пропонуємо їм заняття з цифрової грамотності, літературні та музичні вечори, клуби за інтересами, клуб ментального здоров’я, перегляд художніх та документальних фільмів.

Фонди бібліотек громади постійно поповнюються. У минулому році на наше замовлення велику закупівлю здійснило управління культури. Купуємо книжки і самі, коли відвідуємо якісь книжкові виставки, кошти на це нам виділяються. Допомагають з поповненням фондів і обласне управління, і Інститут книги. Багато книжок дарують благодійники та наші читачі».

За словами Жанни Кручиніної, практика взяття заставної вартості є в багатьох бібліотеках, це не заборонено законодавством — якщо, наприклад, мова йде про книгу, що наявна лише в одному екземплярі. Взагалі втрата будь-якої книги є неприємністю для бібліотеки. Адже навіть якщо вона не є цінною чи дороговартісною, її може більше не бути в наявності в магазинах — особливо, якщо тираж був невеликим. Тому в такому випадку, якщо екземпляр бібліотеки втрачено, його втрачено назавжди, бо купити книгу більше ніде.

«Бувають випадки, що людина загубила книжку, але не хоче втратити можливість і далі ходити до бібліотеки. У нас немає практики брати гроші за втрачену книжку. Зазвичай ми просимо купити таку ж. Немає можливості — можемо почекати, у крайньому випадку це може бути інша книга. Гірше буде, якщо людина взагалі перестане до нас ходити та читати. З дітьми простіше — якщо довго не приносять книжку, ми звертаємося в школу, де вчиться дитина. Але бувають випадки, коли вся родина виїжджає і книжку вже не повернути. Тому хочеться якось підстрахуватися. Раніше ми були законодавчо захищені. Був інститут прописки, людина зазвичай мешкала там, де була прописана. Якщо людина не повертала книги, ходили додому. Також могли стягнути вартість втрачених книг через суд. Такі можливості були за радянських часів. З незалежністю прийшли інші правила та норми. Прописку скасували, дуже багато людей винаймає житло, переїжджає з місця на місце, може взагалі виїхати з країни. Телефони теж постійно змінюються, а стаціонарні взагалі йдуть у небуття. Зараз залишається сподіватися лише на порядність людей. Ми досі запитуємо, звідки людина, але записуємо з її слів — адже в багатьох ID карти, в них немає інформації про місце реєстрації. Тобто все сприймається на віру. Тому коли ми видаємо книгу — будь-кому, хоч місцевому, хоч приїжджому — ми не знаємо, чи повернеться вона назад. А випадки неповернення є, багато. Причому боржників вистачає і серед бориспільців — вони так само гублять книжки або просто їх не приносять, забувають, вважаючи це дрібницею», — розповідає Жанна Кручиніна.

Директор дитячої бібліотеки Юлія Зайцева, у свою чергу, пояснює, що правила, за якими брали заставу, стосуються не лише ВПО, а всіх тих, хто живе не в місті — наприклад, мешканців сіл Бориспільської чи сусідніх громад, які відвідують дитячу бібліотеку.

«Застава, що бралася за книжки, дуже мала порівняно з вартістю книг. Наприклад, читач бере п’ять книг, їх повна вартість може сягати за тисячу гривень, тоді як застава за них всього 200 грн. Це символічна сума, більше як підстраховка, що людина не забуде здати книги. Усі без винятку можуть користуватися бібліотечними фондами, жодної дискримінації в нас немає, — запевняє Юлія Зайцева. — Я сама ВПО, переїхала сюди в 2017-му році з Алчевська Луганської області. Бориспіль став для мене рідним, а працівники бібліотеки — дружньою родиною.

Я пам’ятаю жінку, що поскаржилась на заставу. Після того, як вона повернула книги, а ми віддали їй заставу, більше вона до нас не приходила. Можливо, для неї це дійсно було великою образою. Адже люди, що вимушено переїхали, що втратили все, дуже чутливі та вразливі, і це треба враховувати. Можливо, ми не змогли зрозуміло пояснити, що застава не лише для ВПО. У будь-якому випадку, люди для нас важливіші будь-яких книг, тому ми вирішили переглянути правила і скасувати заставу. Сподіваємось, що ображена читачка теж до нас повернеться».

А ще директори бориспільських бібліотек просять не проводити аналогій із тернопільським випадком. Кажуть, подібне у Борисполі неможливе — адже за багато років роботи ще ніхто не скаржився на зневажливе ставлення до відвідувачів з боку бібліотекарів. Тут завжди роблять ставку на людяність та чуйність і цінують кожного читача.

«Люди, які читають книги, у своїй більшості хороші й порядні. Погані до нас не ходять», — підсумовує Жанна Кручиніна.

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter

Джерело: Газета «ВІСТІ» – Бориспіль. Новини. Інформація. Реклама