Автобус із Броварів у річці – трагедія, яку приховали від світу | Трибуна

25 квітня 1967 року Київ сколихнула жахлива аварія: автобус маршруту №41, що прямував із Броварів до столичного Палацу спорту, впав у Дніпро з мосту імені Патона. Десятки людей загинули, серед них – видатний баскетбольний тренер Наполеон Каракаш’ян. Радянська влада наказала мовчати про катастрофу, сховавши правду від суспільства. Понад півстоліття потому деталі залишаються невідомими, а дата аварії викликала суперечки: одні джерела вказують 24 квітня, інші – 25-те. Що ж саме тоді відбулося, інформацію про це відшукали журналісти «Трибуни-Броварів».

Зміст статті

Toggle
Бровари і маршрут №41: початок фатального дня

Автобус ЛАЗ-695Е, новенький і щойно випущений, готувався до рейсу на автостанції в Броварах. Над лобовим склом красувалася табличка «Бровари – Палац спорту», а номер маршруту – 41 – обіцяв звичну поїздку до Києва. Кондукторка зібрала плату, видала квитки, а 25-річний водій Микола Опанасенко сів за кермо. Автобус із державним номером 93-36 КИГ виїхав на Броварський проспект орієнтовно о 15:20. Пасажири, серед яких були жителі Броварів, поспішали в столицю у справах, на роботу чи до рідних.Маршрут пролягав через вулиці Дарниці, Ленінградську площу та проспект Возз’єднання.

На мосту Патона, який з’єднував лівий і правий береги Києва, трапилася катастрофа: водій вирішив обігнати вантажівку-рефрижератор «Молдова-плодоовощ», що повільно рухалася попереду. Це порушення правил дорожнього руху коштувало життя десяткам людей.

Про катастрофу

Близько 15:40 автобус на швидкості зачепився за бампер трамвая №28, який рухався в тому ж напрямку, вилетів на зустрічну смугу, пробив чавунні перила мосту й упав у Дніпро.

Глибина річки в тому місці сягала кількох метрів, а температура води була крижаною. Автобус потонув із пасажирами швидко.

Свідки аварії згадують хаос і паніку. Рятувальна операція почалася миттєво, але можливості водолазів і техніки того часу обмежували шанси на порятунок.

Серед тих, хто кинувся допомагати, був працівник Дарницької автоінспекції Микола Онупко. Потім його нагородили грамотою «За виявлену рішучість і мужність під час рятування людей у річці Дніпро після аварії автобуса 25 квітня 1967 року».

Архівні документи транспортного підприємства АП-7, до якого належав автобус, підтверджують цю дату.

Жертви і втрати: Бровари в жалобі

Точна кількість загиблих залишається невідомою, адже радянська влада приховувала інформацію. За різними джерелами, у катастрофі загинули від 25 до 54 осіб, включно з водієм і кондукторкою. Архіви АП-7 вказують на 27 загиблих, п’ятьох пасажирів урятували та надали медичну допомогу. Серед жертв – Наполеон Каракаш’ян, 47-річний баскетбольний тренер. Його смерть стала ударом для спортивної спільноти України.

Тоді суспільство оплакувало не лише відомого тренера, а й багатьох своїх жителів. Пасажири – звичайні люди: робітники, студенти, батьки – стали жертвами аварії, яку влада намагалася стерти з пам’яті. Родичі жертв не отримали офіційних пояснень, а преса мовчала.

Чому катастрофу приховали

Радянська система придушувала поширення інформації про аварії, щоб не псувати образ «благополучного» суспільства. Офіційних повідомлень не було, а чутки ширилися лише пошепки. У Броварах люди дізнавалися про аварію від знайомих чи випадкових свідків. Плутанина між 24 і 25 квітня виникла через брак відкритих даних.

Серед причин аварії називають кілька факторів:

порушення правил обгону водієм Опанасенком;
низька міцність перил мосту, які не витримали удару;
відсутність жорстких відбійників, які встановили лише в 1968 році;
складні погодні умови чи технічний стан автобуса (хоча ці версії не підтверджені).

Наслідки для Броварів і Києва

Аварія на мосту Патона стала не єдиним випадком. У 1969–1970 роках із мосту впав службовий автобус заводу «Комуніст», а в 1970-их туристичний «Ікарус-люкс» ледь не повторив долю ЛАЗ-695Е, зависнувши над краєм. Ці інциденти змусили владу посилити безпеку на мосту, але для Броварів втрата 1967 року залишилася незагоєною раною.

Тоді мешканці міста пам’ятали маршрут №41 як символ катастрофи. Автостанція в Броварах, звідки вирушав автобус, і досі є важливим транспортним вузлом, але лише старше покоління асоціює її з тими квітневими подіями. Міст Патона залишається ключовою артерією між Броварами та Києвом, але його історія назавжди пов’язана з аварією.

Пам’ять і уроки

Сьогодні, коли цензура більше не приховує правду, Бровари та вся Україна вшановують пам’ять загиблих. Аварія 1967 року нагадує про ціну людських помилок і важливість безпеки на дорогах. Наполеон Каракаш’ян залишив спадщину в українському баскетболі, а імена інших жертв, можливо, відомі лише їхнім родинам. Проте кожен пасажир того автобуса заслуговує, щоб його історію розповіли.

«Трибуна-Бровари» просить читачів ділитися спогадами чи інформацією про трагедію, якщо ваші рідні чи знайомі були свідками тих подій. Нехай пам’ять про загиблих об’єднає громаду Броварів у прагненні до безпеки та правди.

Читайте також:

30 років «мандариновій» авіакатастрофі під Броварами. ФОТО

20 років Броварській катастрофі. ФОТО, ВІДЕО

Рідні про авіакатастрофу в Броварах дізналися з новин: про екіпаж гелікоптера Super Puma

Розбився мотодельтаплан. У авіакатастрофі загинуло двоє броварчан. ФОТО

Джерело: Трибуна – Бровари