Аварія на Чорнобильській АЕС – екологічна катастрофа та рана в людських серцях – Макарів Діловий

26 квітня 1986 року сталася найбільша техногенна катастрофа в історії людства – вибух на Чорнобильській атомній електростанції.

Без перебільшення, ця подія вчинила нищівний удар по довкіллю. Аварія призвела до забруднення більш, як 145 тис. км² території  України, Республіки Білорусь та Російської Федерації.

Те, що сталося того квітневого дня, повністю змінило життя цілого покоління, зробило радіоактивними на тисячі років місто Прип’ять і 30 км поліських лісів. Ця подія залишила глибокий слід не лише в історії, а й торкнулася сердець кожного, хто був до неї причетний. Тисячі людей назавжди покинули рідні домівки, а з собою забрали лише пару клунків речей та спогади…

Жителям Чорнобиля та Прип’яті обіцяли, що за пару днів все владнається, а вони зможуть повернутися назад до власних осель.

«Нам сказали, щоб ми не брали з собою багато речей. Мовляв, повернемося скоро, то і навіщо нам ті речі…», – пригадує жителька Макарова – Ніна Миколаївна Тишкевич. Вона зі своєю сім’єю проживала в Чорнобилі. З того дня вже пройшло 35 років, а Ніна Миколаївна все пам’ятає, ніби це було вчора. Розповідає, що це був теплий погожий день, довкола цвіли вишні, і нічого не передвіщало біди. Але коли трагедія сталася, діяти прийшлося швидко. «Ми відвезли дочку до родичів в Іванків, а самі повернулися назад. І виїхали потім звідти аж через тиждень після аварії. Грузили пісок для гасіння пожежі на реакторі. Так і було», – ділиться спогадами жінка. Коли пані Ніна з чоловіком покидали Чорнобиль, вони не брали з собою багато речей, бо мали надію повернутися назад. У результаті вийшло так, що через деякий час за іншими речами ще довелося повертатися.

А от повернутися туди назовсім сім’ї Тишкевичів, як і багатьом іншим родинам, вже не вдалося.

Залишилися пустими багато домівок. В кімнатах пусткою стоять меблі, адже всього просто фізично неможливо вивезти. Все ж таки на тій землі вже бушувала радіація, і довго знаходитися навіть не в Прип’яті, а і в Чорнобилі, було небезпечно.

«В Макарові нам дали будинок. Перед цим ми ще дивилися пару варіантів, де можна було би зупинитися, але тут нам сподобалося найбільше. Гарна діляночка і будинок теж. Так тут і живемо з тих пір», – розповідає пані Ніна. На запитання, чи думали через якийсь час повернутися назад, відповідає: «Якщо чесно, ми вже знали, що туди більше не повернемося. Звісно, хотілося. За домом сумували, бажання поїхати туди було, але це так і не переросло в плани», – каже Ніна Миколаївна.

Також своїми спогадами поділилася жителька Макарова – Ніна Кузьмівна Комар. «Ми виїжджали з Чорнобиля і не знали, чи повернемося назад, чи ні… Взяли тільки найнеобхідніші речі та й поїхали», – каже жінка. Також розповідає, як саме вони з чоловіком обирали будинок в Макарові.

«Тут різні будинки були. Заходили в цегляні, але там мені просто не подобався запах цементу… А от знайшли один дерев’яний і в ньому пахло, як вдома, в Чорнобилі. Повіяло тоді чимось рідним і знайомим. Ось в ньому і залишилися», – пригадує Ніна Кузьмівна. Крім того, розповідає, що їхня сім’я навіть думала через рік повернутися назад, але цього так і не сталося.

Все ж, з того часу у людей залишилися лише теплі спогади та ностальгія.

А зараз місто Чорнобиль хоч і не повернулося до звичного ритму, але життя там все ж таки є. Сьогодні там живуть люди, у місті працюють деякі продуктові магазини та пошта. До Чорнобиля також можна приїхати. Пару років тому це зробила і героїня матеріалу – Ніна Тишкевич. Жінка разом із сім’єю навідалася до свого будинку. Там доріжка до дому поросла високою травою, гараж розвалився, стелі всередині домівки зовсім осіли, а шпалери розлізлися. «Заходиш всередину і все одно впізнаєш власний дім, хоч від нього колишнього за стільки років залишилося дуже мало…», – каже вона.

Трагедія на ЧАЕС – це не тільки екологічна катастрофа, а й велике горе людських душ. Подія перевернула хід життя багатьох і закарбувалася в пам’яті на не один десяток років.

Про такі речі дійсно треба пам’ятати і мати на увазі, що людська необережність може призвести до сумних наслідків.

Джерело: Макарів Діловий