Анастасія Васіч: «Живіть з вдячністю тим, хто кожен день віддає за вас своє життя…»

Востаннє Анастасія, дочка полеглого Героя з Хмельниччини, чула голос батька 6 березня 2022 року. Тоді він пообіцяв приїхати живим додому після нашої Перемоги. Сергій Васіч дуже хотів побачити дочок та дружину.
Але так склалося, що в День Весни, 8 березня 2022 р., його життя обірвалося у бою по захисту Макарова. Напередодні 10-річниці створення 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого в інтерв’ю інформаційному агентству «MKV» Анастасія ділиться спогадами про свого батька.

При життю він встиг бути справжнім військовим і при тому всьому, насолоджуватись життям, проводячи час разом зі своєю сім’єю

Анастасіє, ваш батько загинув у віці 50 років? Що він встиг при життю?

Так, мій тато загинув в віці 50 років. Він, як і всі ми, жив, працював і сподівався, що наша держава буде процвітати без війни. За роки служби був в штурмовій бригаді, потім перевівся в танкову. У 14-й бригаді князя Романа Великого навчав молодих танковій справі. При життю він встиг бути справжнім військовим і при тому всьому, насолоджуватись життям, проводячи час разом зі своєю сім’єю.

Мобілізація у 2014 р. була особливо жорстокою до тата

Сергій Васіч народився в родині військового. Але спочатку обрав цивільну професію, і лише після 40 років став військовим. Що спонукало його до такого кроку?

Проста мобілізація. Чомусь вона у 2014 р. була особливо жорстокою до тата. Воєнком Грицівської громади з поліцією, вибиваючи двері ногами вручили повістку. Хоча він не відмовлявся йти на службу.

Повернемося до дитячих років Сергія Васіча. Наскільки я знаю, він народився в Грузії? А коли його родина переїхала в Україну?

Народився в Грузії, в місті Батумі. З родиною переїхав до України в 1992 р. Оселилися в Грицеві на Хмельниччині.

Ви знали своїх дідуся і бабусю? Що вони вам розповідали про дитячі роки вашого батька?

Знала і дідуся і бабусю. Пам’ятаю дитинство проведене в їхньому домі. Розповідали, що тато був спокійний в дитинстві, добрий, гарно навчався в школі.

Тато жив з наснагою до життя

А яким Ви запам’ятали свого батька зі своїх дитячих років?

Тато жив з наснагою до життя, він любив це життя і вмів бачити хороше в кожному дні. Багато чому мене навчив, підтримував, хотів щоб мені було легше жити в дорослому житті.

Він Вам розповідав правду про події АТО?

Розповідав, багато показував відеороликів. Як приїжджав у відпуску з АТО, розповідав, що жили в розвалених будівлях, палили вогнища щоб зігрітися. Згадував про перемир’я, які ворог постійно порушував обстрілами. Говорив, щоб там вижити потрібно було бути сильним морально.

Де Сергій Васіч зустрів 24 лютого 2022 року?

У Рівному, у військовій частині. Наступного дня вирушили на Київський напрямок.

Що він вам розповідав про бойові дії на Київщині у 2022 році?

Розповідав дуже страшні речі. Ворог був дуже жорстоким як до військових так і до цивільних. Він говорив, що ситуація складалась, на той час, не на нашу користь, але вірив до останнього, що перемога буде за нами і він живим повернеться додому… Але, на жаль, не судилося. Ми підтримували зв’язок майже кожного дня. Як тільки він міг знайти зв’язок – телефонував або писав. Ми знали, що вони рухаються до Макарова під Київ.

Востаннє ми поговорили 6-го березня

Коли ви з ним востаннє спілкувалися?

Востаннє ми поговорили 6-го березня. Розмова була короткою. Я лише встигла сказати, що ми його дуже любимо і чекаємо додому.

Ви спілкуєтесь з побратимами, хто був з Сергієм Васічем у Макарові? Вони щось розповідали про останній бій поблизу Макарова?

З побратимами не спілкуюсь. Спілкуюсь лише з сестрою полеглого Олега Свинчука, Оленою. Наші родини разом переживають спільне горе втрати.

Сергій Васіч довгий час вважався зниклим безвісті. Розкажіть як тривали пошуки?

Пошуки тривали дуже довго і важко. Ми постійно телефонували в частину, говорили з командиром, який запевняв що тато точно загинув, і розказував як це сталось. Нам це було важко прийняти. Справою Сергія Васіча займалось СБУ міста Києва. На жаль, слідчий не мав бажання нам допомогти, тому ми були змушені пошуки проводити самостійно. Більше ніж через рік нам вдалося дізнатись, що могила тата знаходиться в с. Фасівочка, під номером 96.

Керівництво Макарівської селищної ради допомогло нам в перепохованні

Коли його було перепоховано?

19 травня 2023 року ми змогли попрощатись з ним. Керівництво Макарівської селищної ради допомогло нам в перепохованні. Дякуємо, всім причетним, за підставлене плече.

Скажіть, будь ласка, кажуть «час лікує». А як насправді?

Час не лікує. Рідну людину ніколи не забудеш. Час лише дає розуміння того, що людини немає.

Ваше побажання нашим читачам.

Живіть з вдячністю тим, хто кожен день віддає за вас своє життя. Адже це саме цінне що є у вас. На жаль, наших рідних вже не повернути, але ми вдячні тим хто пам’ятає про них, про їх подвиг. Ми маємо берегти цю пам’ять все життя.

Раніше ІА “MKV” писало, про Василя Кальчука, бійця 14-ї бригади, який загинув у бкерезні 2022 р. у бою за Липівку.

Підписуйтеся на Telegram-канал MKV — джерело актуальних новин Макарівської громади й Київщини!