13-річний Сергій Артеменко призер чемпіонату Європи з боксу

Спорт виховує силу духу людини. Особливо професійний. Адже він потребує багато зусиль та посвячення. І дуже приємно, коли у твоєму рідному місті зростають справжні самородки, які з п’ятирічного віку полюбили спорт, зокрема бокс, а в 13 років вибороли срібло на чемпіонаті Європи з боксу. 

Журналіст «Вістей» зустрівся з Олександром Артеменком — батьком та тренером Сергія Артеменко, який надзвичайно достойно представив Україну на чемпіонаті Європи з боксу та виборов срібло. Батько розповів про те, як син розпочав займатися спортом та про будні юного талановитого боксера.
Олександр Артеменко — тренер-викладач з боксу в Бориспільській ДЮСШ. Раніше займався боксом. Потім працював далекобійником, а після того, як помітив природні задатки сина до боксу, присвятив себе тренерській роботі.

Крок до покликання

Одного разу Олександр Артеменко зі своєю дружиною Тетяною та п’ятирічним Сергієм прогулювалися по міському парку Борисполя та потрапили на змагання з боксу до спортивної школи. «Ми майже цілий день провели у спортшколі, — розповідає Олександр. — Син із захопленням спостерігав за боями, а потім підійшов до мене та сказав, що хоче займатися боксом. Йому на той час не було ще й шести років. До цього він тільки-но почав займатися футболом. Ми з дружиною порадилися та погодилися. Проте виникла невелика перешкода — його вік. У Києві діти такого віку відвідують бокс, а у Борисполі набирали групи лише з десяти років. Тому ніхто не хотів його брати в учні — казали, що зарано. Оскільки я раніше займався боксом, то звернувся до свого колишнього тренера Михайла Шкорупа і він взяв сина на заняття. Так Михайло Шкоруп став першим тренером мого сина, якому на той час було п’ять років та вісім місяців».

Сергій почав займатися боксом. Батько приводив сина на тренування і водночас сам його контролював. Михайло Іванович проводив тренування, а батько завзято приймав участь у спортивному зростанні Сергія, щось підказував йому з власного спортивного досвіду, а той прислухався. Через рік Сергій Артеменко у боксі почав показувати непогані результати. Коли старші їздили на тренування, проводились матчеві зустрічі серед 7-річних боксерів. На них вже було зрозуміло, що у Сергія є талант та великий потенціал у цьому спорті. У нього доволі гарні фізичні дані. Йому легко дається техніка виконання, він фізично витривалий та швидкий. Наприклад, іншим потрібно 3-4 роки займатися, щоб досягти такої форми, яку мав семирічний Сергій.

Боксерські будні

Всі захоплюються перемогами спортсменів на ринзі, але скільки для цього потрібно було провести тренувань та спарингів. В першу чергу боксеру потрібна швидкість, також потрібно бути функціонально підготовленим, тобто мати «гарне дихання». Для цього потрібно бігати. «В свої 7 років Сергій вже міг спокійно пробігти 6 км, а в 10 років — уже 20, такі задатки має не кожна дитина. Звісно, все це досягалося поступово, з додаванням навантаження. На турніку син міг підтягнутися 50 разів, віджатися від підлоги — 500, 40 хв стрибати через скакалку без зупинок. І це в 10 років, — розповідає Олександр Артеменко. — Його організм це дозволяє. На сьогодні у свої 13 років він вже годину може стрибати через скакалку. Щоб стати тренером з боксу для свого сина та допомогти йому самореалізуватися, я вступив до ВНЗ та у 2021 році отримав спеціальність викладача фізичної культури. Тоді ж офіційно став тренером, хоча інтенсивно займатися з сином почав ще у 2017 році».

2022 рік — перший рік офіційних змагань Сергія Артеменка, де він показав прекрасний результат — завоював срібло на чемпіонаті Європи. І це в 13 років.

Батько-тренер

В 2021 році Олександр набрав групу дітей для навчання боксу. Для них його син був як зразок того, яких результатів можна досягти за кілька років інтенсивних тренувань. «Ми проводимо з групою по два тренування на день, — розповідає тренер. — Вранці діти займаються півтори години — півгодини бігу, потім спеціальні вправи для розвитку швидкості тіла — біг 30 метрів на максимумі, біг на гірку та ін. Потім вправи на загальну фізичну підготовку — віджимання, підтягування. А потім школа боксу — учні стають в стійку перед дзеркалом та виконують прямі удари, бокові, комбінації, тобто напрацьовується техніка. Звісно, і розтяжка на тренуваннях присутня. Ось так відбуваються вранішні півтори години тренування. А от вечірнє тренування вже довше, воно займає близько 2,5 години. На ньому вже акцентуємо увагу на роботі в парах, на знаряддях, йде робота з навантаження рук, ніг, заняття зі скакалкою для розминки теж присутні. Це щодо тренування всіх дітей. Якщо говорити про навантаження сина, то додатково ще двічі на тиждень, щоб підняти рівень боксу Сергія, ми їздимо з ним у Київське вище спортивне училище, де проходять спаринги з сильними спортсменами, оскільки в Борисполі у його віковій категорії у нього немає конкуренції, а для розвитку потрібні сильніші партнери в бою. Боксер розвивається тоді, коли йому дають достойного партнера і по ваговій категорії, і по віковій групі».

Підготовка до перемоги

Із початком війни можливостей для тренувань не стало. В березні 2022 року Олександр Артеменко дізнався у знайомих, де є спортивні зали, щоб вивезти сина тренуватися. Адже була мета — поїздка на чемпіонат Європи. До цього хлопець готувався цілих 6 років, тому не можна було допустити, щоб він пропустив змагання через війну, адже це могло “зламати” дитину та погасити спортивний запал. «Ми два місяці займалися в Рівненській області у місті Вараш. Велика подяка Олександру Кравченку, що прийняв нас та дав можливість готуватися до відбіркового чемпіонату, — розповідає Олександр Кравченко. — Старший тренер збірної України серед юнаків Василь Шан повідомив, що в травні пройде відбірковий чемпіонат України. Саме до нього ми готувалися 6 років. Син здобув там перемогу, став чемпіоном України та членом збірної України. Потім було три етапи тренувальних зборів. Збори були в Коломиї, в Яблуниці та у Львові. А вже потім була поїздка до Туреччини на чемпіонат Європи з 10 по 21 серпня. Це все було за власний рахунок.

Участь у зборах та поїздка до чемпіонату Європи відбувалася за власний рахунок. А це немалі кошти, які ніде взяти спортсмену. Цього року міністерство не виділяє кошти через війну. Постало питання, як заплатити за перельоти, проживання, харчування учня та тренера, адже 200 тисяч грн — непідйомна сума для спортсменів-дітей та їхніх батьків. Велика подяка міському голові та всім меценатам за фінансову допомогу, яка дала змогу взяти участь у тренувальних зборах та чемпіонаті. Тренер з боксу Микола Степаненко, який разом зі мною два роки приймав участь у тренуванні мого Сергія, доклав максимум зусиль, щоб мрія мого сина здійснилася. Він зробив усе можливе і неможливе, щоб зібрати кошти для участі мого сина у чемпіонаті Європи.

Саме на його прохання відгукнулося понад 30 меценатів — це і підприємці, і військові, і звичайні люди. Сергій Пишнограй, мій товариш, який фінансово допомагав нам 6 років, купуючи інвентар та оплачуючи поїздки на змагання по Україні, цього разу також долучився до фінансової допомоги.

Я кожному безмежно вдячний, адже без цієї фінансової допомоги мрія мого сина не здійснилася б. Завдяки кожному небайдужому Сергій прийняв участь у чемпіонаті Європи та здобув срібло».

Відбір та чемпіонат Європи в Туреччині

Через війну офіційного чемпіонату України з боксу не було. Але відбір чемпіонату України до чемпіонату Європи все одно проходив.

Сергій Артеменко провів три бої з хлопчиками 2008 року народження, тобто зі старшими від нього на один рік, і у всіх них виграв з результатом 5:0. Коли були тренувальні збори з підготовки до чемпіонату Європи, потрібно було доводити, що ти сильніший. І Сергій це беззаперечно зробив, на всі сто.
На чемпіонаті Європи з боксу в Туреччині Сергій провів 4 поєдинки. Перший — із представником Польщі, другий — Туреччини (з виграшем 5:0), після чого потрапив у півфінал чемпіонату. Третій поєдинок був з представником Вірменії. «Був дуже напружений поєдинок, сильний суперник. Перший раунд із рахунком 3:2 виграв вірменин, в другому син відправив його в нокдаун, а в третьому отримав перемогу, — розповідає Олександр Артеменко. — Так ми потрапили до фіналу, де син змагався з дуже досвідченим англійцем. Поєдинок був достойний, бій Сергій програв та виборов срібло. Як для першого чемпіонату Європи — це чудовий результат. Тим більше, що всі хлопці були 2008-го року народження, а Сергій 2009-го.

У жовтні в Хорватії проводиться 5-денний збір спортсменів з усієї Європи, а потім міжнародний турнір з боксу. Ми мріємо потрапити на цей турнір. Справа лише у фінансуванні. Якщо його не буде, все це залишиться на рівні мрії.

Щоб достойно підготуватися до наступного чемпіонату Європи та вибороти золото, за рік потрібно прийняти участь хоча б у кількох міжнародних змаганнях, тоді буде результат. Адже потрібен досвід міжнародних змагань, без яких спортсмену дуже важко. Навіть якщо він самородок».

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter

Джерело: Газета «ВІСТІ» – Бориспіль. Новини. Інформація. Реклама