Людмила Компанієць: спортсменка, пенсіонерка, активістка і просто красуня…

Бориспілька Людмила Компанієць вдруге стала абсолютною чемпіонкою України із класичного пауерліфтингу серед ветеранів, незважаючи на вроджену ваду серця. Нині вона професійно тренується тричі на тиждень: присідання зі штангою,  жим лежачи і тяга. Зізнається, що залежна від фізичних навантажень і від того «кайфує».

За паспортом їй 63. У душі — 36. Моложава білявка із асиметричною стрижкою та широкою усмішкою, у яскраво-блакитній куртці, кросівках та сонячно-жовтим рюкзаком за плечима – такою я вперше побачила бориспільку пані Людмилу. Жінка зізнається, що махнула рукою на роки, бо після 50-и живе по-європейськи: активний спорт, здорове харчування, позитивне мислення. Взявши себе в руки, вона змінила філософію буття своєї родини: чоловіка, трьох дітей, п’ятьох онуків і одного правнука. Її девіз: активність – запорука молодості, тому живе із переконанням: вік — поняття відносне, бо ресурси людського організму безмежні.

Багата жінка

Життєва дорога Людмили Михайлівни повністю пов’язана з Борисполем, де вона народилася і виросла, навчалася в міській школі № 5. За фахом жінка інженер лісового господарства, закінчила Українську сільськогосподарську академію в Києві. Після отримання диплому все життя пропрацювала у Бориспільському лісгоспі інженером і має один-єдиний запис у трудовій книжці. Своїм багатством і гордістю пані Людмила вважає трьох дорослих дітей, які зі своїми родинами теж мешкають і працюють у Борисполі.

«Я — багата жінка, бо разом із чоловіком виростила гарних дітей, ми дали всім вищу освіту, маємо п’ятьох чудових онуків і одного правнука. І чоловік у мене гарний! Наша велика родина дуже дружня, ми усі тісно спілкуємося. Щаслива сім’я і діти — то найбільше щастя для кожної жінки», — з любов’ю розповідає Людмила.

Говорить, що раніше жила, як усі люди: робота, родина, буденні клопоти, доки не виповнився їй 61 рік. І тоді зрозуміла, що вона — особлива і мало знає про себе саму.

«Давай, тренуй бабулю!»

Коли її онука, Валерія Компанієць, серйозно захопилася пауерліфтингом і в 14 років стала чемпіонкою України, встановивши особистий рекорд, бабуся Люда була не в захваті від таких успіхів Лери, виступила категорично проти силових занять і відмовляла малу від недівочого спорту. Одного разу суперечка між дівчатами переросла у сварку і Лера у сльозах емоційно кинула бабусі: «А ти сама спробуй!».

Так Людмила за руку з Лерою зважилася переступити поріг тренувальної зали, де відомий тренер Бориспільської ДЮСШ, неодноразовий чемпіон України і рекордсмен із пауерліфтингу Юрій Ликов виховує юні дарування. Він не виставив скромну Людмилу за двері, але серйозно не сприйняв вікову спортсменку, лише сказав  Лері: «Давай, тренуй бабулю!».

Так несподівано для всіх розпочався великий спорт для 61-річної Людмили Компанієць під опікою онуки. Тепер вона згадує, що непомітно для себе втягнулася у тренування, почала ходити до зали регулярно, часто без онуки, а невдовзі зрозуміла, що є зрушення, та й почуватися стала здоровіше.

«Якщо пропущу день тренування — усе тіло ниє, потребує навантажень. Без занять вже не можу», — ділиться співрозмовниця.

Вони обрали пауерліфтинг. Тренер Юрій Ликов знаходить підхід до кожного: від школяра до пенсіонера.

У 60 життя тільки починається

Тренується спортсменка через день, вечорами, по 2,5 години. Для себе і тренера — вона цікавий віковий експеримент у пауерліфтингу.

«Основне у моєму тренуванні — жим, тяга і присідання. Додаткові завдання — тренажери для певної групи м’язів. Я — людина старого покоління, тому відповідальна: що скаже тренер, те й роблю, бо він завжди прямий. Працюю до сьомого поту, замість того, щоб лежати ввечері на дивані, тому маю результати. Це перемога над собою, заняття дають ейфорію», — розповідає Людмила.

Жінка каже, що Юрій Ликов своїм прикладом мотивує не зупинятися на досягнутому. Тренується вона серед дітей, тому заряджається їхнім позитивом і безпосередністю.

Людмила визнає, що ніхто з близьких не вірив, що вона на старості літ так серйозно поставиться до спорту, тому про успіхи і не мріяла. Але медалі не забарилися.

Вперше у 2018 році Людмила у Коломиї на ювілейному чемпіонаті України стала абсолютною чемпіонкою серед ветеранів. У вересні 2019 року на Чемпіонат України, що проходив у Харкові, її супроводжував уже чоловік. Серед ветеранів (група М 3 — це вік 60+) спортсменка з Борисполя знову стала чемпіонкою. Тепер її мета представляти рідне місто на Всеукраїнських змаганнях із пауерліфтингу в групі М 4 (вік 70+).

Каже, пауерліфтинг визнаний не в усіх країнах і його вважають у світі буржуазним видом спорту.

У Борисполі вона єдина, хто на пенсії серйозно і результативно займається пауерліфтингом, а в Україні таких, як вона, 11 спортсменок-пенсіонерок, з якими познайомилася і подружилася на змаганнях і підтримує теплі стосунки.

«Усі мої подружки-спортсменки із різних міст України закохалися у мого тренера Юрія Ликова, вболівають за нього на змаганнях. А він справжній фанат своєї справи і джентльмен, бо допомагає моїм «дівчатам», хто не має наставника, консультує, навіть спортивну форму надає для виступу», — розповідає Людмила Михайлівна.

Забула про діагноз і продовжила свій «термін придатності»

Відтоді як Людмила почала займатися пауерліфтингом, то забула про свій діагноз — враджена вада серця, який почула від лікарів, коли їй було 50 років, а разом із ним вислухала і їхні невтішні прогнози й табу на фізичні навантаження.

«Я замолоду була слаба на у роках фізкультури. Думала, чому? А відповідь отримала у 50 років, пройшовши обстеження в госпіталі: вроджена вада серця, і операцію робити в такому віці вже недоречно. Лікарі зробили висновок, що пауерліфтинг не підходить для моєї серцево-судинної системи, спини, тазостегнового суглобу та колін. Я тоді відчула, що мій «термін придатності» закінчується. Так походила тиждень із сірим настроєм і сказала собі: досить! Я хочу жити якісно і на повну, мені подобаються фізичні навантаження. Із пауерліфтингом я відчуваю себе молодою, підтягнутою. А ще порекомендую усім  щоденно ходити 5-10 км», — розповідає Людмила Компанієць. Згодом вона перечитала статті відомого лікаря і вченого Миколи Амосова і її надихнули оптимістичні погляди фахівця на величезні непізнані ресурси людського організму.

Також уже 13 років Людмила займається мережевим маркетингом однієї відомої світової марки, тому після консультацій із дієтологом кілька років тому перейшла на спортивну збалансовану систему харчування: більше овочів, фруктів, горіхів тощо. Також почала приймати безпечні для здоров’я вітамінно-мінеральні добавки, що недешево, але необхідно. Каже, такі забаганки їй оплачують діти. Ще Людмила обмежує себе у м’ясі, практично не їсть смаженої їжі, але любить молочні продукти. Каже, комплексний підхід до організму дає позитивні результати — у свої 63 вона відчувається як у 36 і вже не вірить, що колись у 50 років вона ледве піднімалася на четвертий поверх через задишку і хворі коліна.

Людмила вважає, що українські пенсіонери повинні дбати про себе і займатися спортом у міру можливостей, що реально,  маючи маленьку пенсію. Сама вона надихається прикладом пенсіонерів європейських країн, для яких рух — це життя. І ще радить уникати новин у ЗМІ.

Людмила із тренером.

Меседж для подруг

«У мене в Борисполі є три найкращі подруги-однокласниці, з якими я спілкуюся досі, — розповідає Людмила Коломієць. — Одна з них мала проблеми зі здоров’ям ніг, але сама зайнялася скандинавською ходою, почала щоранку ходити по 5 хв, потім 15 хв, тоді по 30 хв, і поступово її стан покращився. А інша подруга майже не виходить із власної квартири. Я їй кажу, що не варто сидіти вдома, потрібно мотивувати себе і рухатися», — ділиться спортсменка.

Людмила вірить: якщо їй вдалося перелаштувати на здоровий лад власну родину, то зможе й інших переконати прагнути жити здорово, незважаючи на вік.

«Бабине літо»

До пауерліфтингу Людмила ходила на фітнес. Нині, розповідає, донька записала її на жіночий семінар «Мистецтво бути щасливою» і це не перші її мотиваційні курси. Також Людмила Михайлівна хвалиться, що була у «декреті» за трьома онуками, фактично виняньчила їх, а двоє росли без її втручання, за що вважає себе боржницею перед невісткою. Діти, каже, теж активні — йога, танці, спорт, оздоровчі програми і семінари — це займає чималу частину їхнього позаробочого часу. І бабуся Люда відставати від молоді не збирається, бо, вважає, природа жінці після 60-ти дарує особливо приємне «бабине літо», яким потрібно насолоджуватися, смакуючи, ніби дорогим вистояним вином.

Компанія Компанійців. Людмила з чоловіком Володимиром та дітьми Лесею, Женею та Романом.

Лайфхак від фахівця: як набратися сили

Людмила як фахівець із лісового господарства каже, що хворобливий стан майже всіх дерев у міському парку Борисполя її гнітить, вона називає їх деревами-інвалідами через неправильну обрізку.

Натомість радить людям, які занедужали чи відчувають осінню хандру, поїхати у ліс чи великий парк (як «Олександрія» у Білій Церкві»), щоб набратися життєвої сили.

«Потрібно притулитися всім тілом до осики і обійняти її, думками віддаючи їй погану енергетику. Потім 15 хв постояти в обнімку з деревом листяною породи: березою чи краще дубом, щоб набратися життєдайної енергії. Жінки обіймають стовбур передом, а чоловіки — спиною. Це так наші предки робили, і це спрацьовує. Сама перевіряла не раз», — впевнена Людмила.

Пауерліфтинг або паверліфтинг (англ. powerlifting: power — сила, і lift — підіймати) — силовий вид спорту, в якому спортсмен долає вагу. Паверліфтинг називають силовим триборством. Як у змагальні дисципліни, в нього входять три вправи: присідання зі штангою на плечах, жим штанги лежачи на горизонтальній лаві, і тяга штанги — які в сумі і визначають кваліфікацію спортсмена.

У паверліфтингу, на відміну від бодибілдингу, важливі силові показники, а не краса тіла.

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter

Джерело: Газета «ВІСТІ» – Бориспіль. Новини. Інформація. Реклама