Київська обласна державна адміністрація » У Вишгороді відбувся круглий стіл «Бортний промисел на Поліссі: дослідження, збереження та популяризація»

У Вишгороді на базі Музею давньоруського гончарства Вишгородського історико-культурного заповідника відбувся Міжнародний круглий стіл «Бортний промисел на Поліссі: дослідження, збереження та популяризація»,  зібрались фахівці бортно-медоварної справи України й Білорусі.

Організатори: Вишгородський історико-культурний заповідник, Інститут археології НАН України.

Архаїчний промисел

Дикий мед не сплутати із медом із звичайної пасіки: він духмяніший, насиченіший, терпкіший. Здавалось би часи, коли збір меду давнім способом  зник, витіснений сучасним бджолярством із зручними вуликами, започаткованими Іваном Прокоповичем із Чернігівщини.

Аде ж ні – традиції промислу, історія якого налічує не одне тисячоліття, живі, хоча це – не дуже поширене заняття. Адже бортництво – справа певним чином екстремальна. І економічно збиткова. Бо кількість меду, взятого з бортей, не покриває ні часу, ні затрат на його добування.

ДОВІДКА. Бортництво – це один із найдавніших промислів, яким займалась людина. Письмові джерела відносять перші згадки про бортництво до X ст. Тоді, у княжі часи, цей промисел був важливою галуззю господарства Русі. Промисел полягає у збиранні меду бджіл із природних чи штучно виготовлених дупел дерев або пересувних колод – бортей. В Українському та Білоруському Поліссі бортнева система бджільництва проіснувала в архаїчних видах до сьогодення. В Україні є села, де протягом сторіч все ще займаються бортництвом та існує родова традиція зберігати і передавати досвід і традиції добування меду. До речі, в Овруцькому районі Житомирщини бортництво повністю не зникло.

«Для нас це хобі – цікаве й захопливе, але це – на додачу до нашої основної роботи у  природоохоронному об’єкті», розповіли журналісту Погляду  співробітники Парк природи «Беремицьке» Тетяна та Ростислав. Вони, як і інші бортничі, медовари, історики, бджолярі, взяли участь у Міжнародному круглому столі «Бортний промисел на Поліссі: дослідження, збереження та популяризація». Організаторами заходу виступили Вишгородський історико-культурний заповідник та Інститут археології НАН України. Також у заході взяли участь начальник управління культури, національностей та релігій Київської облдержадміністрації Ігор Золотоверх радник голови Вишгородської райдержадміністрації Юрій Деркач.

У Вишгороді, у Музеї давньоруського гончарства ВІКЗ уже більше року діє інтерактивна експозиція “Від бортництва до вуликового бджільництва Київського Полісся”. Нині тут – 14 зразків «бджолиних жител». Серед них – такі, яким не одне століття. Тут вони є експонатами, бджоли в музеї не живуть – за правилами безпеки відвідувачів. А збереження та популяризація традицій давнього промислу Київського Полісся – однин із напрямків діяльності заповідника. «Музейний комплекс має стати і центром накопичення інформації, і центром, до якого звертаються за збагаченням знаннями», зауважує  Директор ВІКЗ, кандидат історичних наук Влада Литовченко. То ж метою організованого тут  Міжнародного круглого столу «Бортний промисел на Поліссі: дослідження, збереження та популяризація» був обмін інформацією, досвідом, і думками представників давніх медоборного і медоварного промислів. У роботі круглого столу взяли участь бортники з України та Білорусі.

За тисячолітніми технологіями

Вони розповідали про те, що бортництво – справа не скільки романтична, як екстремальна. За словами голови приватної установи розвитку традиційного бортництва ”Братерство босих бортників” з Мінська (Білорусь) Івана Осипова, місцеві бортники ведуть справи за стародавніми технологіями – борті знаходяться на деревах, і піднятися туди – також свого роду мистецтво. Білоруські бортники не лише добувають мед давнім способом, а так само за тисячолітніми технологіями варять віск і роблять свічки, займаються популяризацію промислу серед молоді, навчають тонкощам справи бажаючих. І молодь зацікавлюється цим способом збиранням меду. «Мені було приємно, коли мій старший син попросив у мене три колоди», зауважив білоруський бортник. Також він розповів про проведення конференцій з бортництва.

Але зазначив, що історики й етнографи мало цікавляться цим напрямком.

Цю думку підтвердили й українські бортники, зауваживши, що цікавість як фахівців – істориків, культурологів, так і широких верств населення ще на така значна, як хотілось би, і як того вартує справа.

А тим часом традиції тут багаті й цікаві. Як у медоборному ремеслі, так і в медоварному.  Як розповів Василь Барабаш, голова гільдії медоварів України (до речі, ця гільдія єдина не лише в Україні, а й у світі), нині неправильно звучить закінчення казок: «І я там був, мед-пиво-пив». Первісна форма звучала так: «І я там був, квасмед пив», зауважив Василь Барабаш, підкресливши, що «квасмед» пишеться саме одним словом. Бо воно походить від давнього способу виготовлення медового напою – способом не бродіння, а саме квашення. І в гільдії медоварів України знають давній рецепт, і роблять мед саме за ним.

Привернути увагу істориків і етнографів

«Те, що ми тут зібралися, важливо не лише для бортництва і медоваріння, а й для культури, адже сформовані тисячолітні традиції цього промислу свідчать, у тому числі й про древність української культури. цей вид діяльності може привернути увагу й культурологів, і етнографів, і істориків, і, звичайно ж зацікавити туристів», підкреслив Василь Барабаш, і висунув  ідею запропонувати внести промисел до списку нематеріальної спадщини ЮНЕСКО.

Влада Литовченко зауважила, що оскільки бортництво представлене в Україні, Білорусі й Польщі, то було б варто говорити про його транскордонний статус, тим більше, що в Україні вже є подібні приклади – до списку світової спадщини ЮНЕСКО занесені 16 дерев’яних церков карпатського регіону Польщі і України. А також порадила розробити проект і подати його на присудження  премії за збереження та охорону нематеріальної культурної спадщини України.

Директор Поліського заповідника Сергій Жила зазначив, що не можна допустити, аби багатий досвід і традиції бортників було втрачено.

Після обміну думками й дискусій учасники Міжнародного круглого столу відвідали Музей давньоруського гончарства, де ознайомилися з давніми промислами, які побутували в давні часи на Вишгородщині, у тому числі – з близькою їхньому духу експозицією “Від бортництва до вуликового бджільництва Київського Полісся”. Також у цей день відкрилась виставка «Спорядження бортника». Провідний науковий співробітник ВІКЗ Анна Петраускене презентувала експонати виставки, і учасники круглого столу зацікавлено відгукнулися, розповідаючи, як називалися представлені предмети в різних регіонах України, говорили про нюанси їх використання. То ж цікаво було б приїхати і подивитись усе самим за адресою Вишгород, вулиця Межигірського Спаса,11.

Під час Міжнародного круглого столу «Бортний промисел на Поліссі: дослідження, збереження та популяризація» прозвучала ідея про ініціювання внесення бортництва до списку нематеріальної спадщини ЮНЕСКО.