«Державна допомога, плюс район, плюс місто – копійка до копійки»

Головний спеціаліст у справах дітей виконкому Вишневої міської ради Таїсія Романенко постійно намагається допомогти своїм підопічним та переймається їхньою долею після досягнення ними 18 років.

–   Таїсіє Іванівно, Ви працюєте з сиротами, дітьми позбавленими батьківського піклування та тими, що потрапили в складні життєві обставини, вже багато років. Наскільки складно це – завжди стикатися з людським неблагополуччям, пропускаючи чужі проблеми через своє серце?

–    Все ж таки далеко не всі мої підопічні є неблагополучними. Так, дитина-сирота – завжди горе, за яким стоїть сімейна трагедія, але, звичайно, це цілком нормальні діти, які живуть нормальним життям. Моя робота з ними полягає в тому, щоби вирішити різні формальні питання, пов’язані з отриманням матеріальної допомоги, оздоровлення, освіти і так далі. Одна дівчинка-сирота у нас, наприклад, закінчила школу із золотою медаллю, вступила до вишу на бюджет. Опікуном у неї рідна бабуся. Це здорова, цілком щаслива дитина у якої, я сподіваюся, так само щасливе майбутнє. А зі свого боку я можу зробити тільки те, щоби дитина отримала всі пільги, які їй належать за законом.

–    Але ж хіба немає зовсім інших прикладів?

–    На жаль. Є сім’ї, де батьки п’ють. Є кілька родин, на яких подали вже документи на вилучення дітей. Одна мама добровільно віддала двох дітей в «Отчий дім». А ще одній мамі дали виправний термін та минулого тижня вона, на щастя, прийшла і забрала дитину. А так теж могла справа дійти до позбавлення батьківських прав.

–    Як взагалі живуть люди, яких позбавили батьківських прав, що вони відчувають, чи намагаються виправитися?

–    Значна частина живе так само, як і до того. Закон дозволяє через суд відновити батьківські права, фактично, в будь-який момент. Але більшість цього просто не хоче робити. Ви питали в мене що найскладніше? Найскладніше бачити, коли людям, яким ти хочеш допомогти – просто байдуже. Але я працюю з усіма – і благополучними, і неблагополучними. Збираю довідки, подаю звіти, щоби їм допомогли. Державна допомога, плюс район, плюс місто – копійка до копійки і, в принципі, на ці кошти цілком можна утримувати дитину. Найближчим часом має вирішитися питання, щоби відправити наших дітей на оздоровлення та відпочинок. Якраз проходять тендери таборів відпочинку в Одеській та Херсонській областях. Перелік дітей, яким дають путівки за державний кошт, в останні роки значно збільшився. Відповідно, більше документів, більше клопотів. І так кожен день.

–          Ви кажете, що окрім державних виплат за допомогою можна також звертатися до району та міської влади Вишневого?

–          Саме так. До речі, Києво-Святошинський район – єдиний по Київщині, який платить соціальну допомогу сиротам. Наша міська влада також допомагає. Але є болюче питання з сиротами, яке, на жаль, ніхто зараз не може вирішити. Це житло.

–          Тобто? Їм немає де жити?

–          Розумієте, держава надає допомогу дитині. Дитина виросла, закінчила навчання, що далі? Добре, якщо у неї є власне житло. А як немає? Наше покоління жило в інших умовах, ми всі пройшли етапи: гуртожиток – гостінка – квартира. Нам держава надавала житло безкоштовно. А тепер ми не можемо дати те саме навіть дітям-сиротам, немає державних гуртожитків, всі приватизовані.

Джерело: Офіційний веб-сайт Вишневої міської ради