Душевно й моторошно. 5 книг-спогадів про Макарівщину

Голод і смаколики, розстріли гітлерівцями, душевні та моторошні спогади. Ці книги допоможуть дізнатися події з історії нашого краю, притрушені пилом забуття. Ми зібрали для читачів топ-5 книг-спогадів про Макарівщину.

«Моя російська бабуся та її американський пилосос»
Меїр Шалєв

Книга всесвітньовідомого ізраїльського письменника, яка українською мовою світ побачила у 2009 р. у видавництві «Фоліо», є літературним твором. Проте навіть сам автор вважав її автобіографічною. А відповідно у ній письменник кілька разів згадує Макарів.
У книзі автор розповідає, що дідусь по материній лінії Арон Бен-Барак народився в 1890 р. в містечку Макарів. Прадідусь, Беньямін Барак, також народився в Макарові, а помер в 1918 р. в Тель-Авіві.
У книзі спогадів про Макарів більше немає, проте в одному зі своїх інтерв’ю Меїр Шалєв поділився своїми знаннями про Макарів і розповів журналістам наступну історію:
«У Макарові дідусь Арон мав тама (лавку). Де за словами дідуся продавали продукти для тіла, продукти для душі і продукти по середині.
Коли Меїр Шалєв запитував, що це значить, дідусь пояснював: «Продукти для тіла – це сокири, мотики та чоботи для селян українців, продукти для душі – це таліти, філактерії та молитовники для євреїв». Тут він зазвичай замовкав і дивився на Меїра, щоб він запитав, що таке «продукти по середині».
– Дідусю, – питав Меїр, – а що таке продукти по середині?
– По середині, – посміхався дідусь, – це хвіст оселедця. Солена риба. Вона і для тіла, і душі».

«Being my father’s child»
Rose Cholodenko Lieberman

Книга, яка була написана у 1967 р., а світ побачила лише у 2023 р. у США. На сьогодні вона видана лише англійською мовою. Відразу зазначимо, що головним мінусом цих спогадів є «проросійський» настрій авторки. Вона, навіть, на титульній сторінці поруч з прапором США розмістила прапор російської імперії. «Проросійський» настрій відчувається і у самих текстах спогадів, особливо коли йдеться про Київ періоду Визвольних змагань.
Проте цей недолік спогадів, не зменшує цінність книги для краєзнавців Макарівщини. На сторінках книги розміщенні фотографії з історії населених пунктів нашої громади, які ніде не публікувалися раніше. Також у спогадах, особливо у першому розділі, дуже багато цікавих фактів з життя Червоної Слободи, Ситняків та Рожева. На увагу заслуговує розповідь про навчання в ситняківській школі в 1910 р. та вчителя Девіда Рікліса.
Зважаючи на настрої авторки, думаємо, що книга не побачить світ українською мовою. А тому прочитати її можна лише англійською. Примірники книги є в бібліотеці Макарівського історико-краєзнавчого музею.

«Воспоминания земского деятеля»
Василь Хижняков

Книга побачила світ російською мовою у 1916 р. З того часу вона жодного не перевидавалася. Як пише сам автор його дитячі та юнацькі роки пройшли на Макарівщині у маєтку в Юрові, а тому він багато уваги приділив спогадам про наш край.
У спогадах Василя Хижнякова багато цікавого і корисного краєзнавчого матеріалу. На особливу увагу заслуговує опис річки Здвиж між Юровом та Ситняками.
Але напевно не лише для краєзнавців, але й для фольклористів буде цікавим опис сцени проводів чумаків в Ситняках:
«…Виїжджали звичайно в квітні, закінчивши найбільш важливі весняні роботи, а поверталися через три місяці, до початку жнив.
Одного разу навесні, виходячи після служби Божої з ситняківської церкви, я побачив на площі багато народу і десятка два возів, запряжених дужими круторогими волами. Виявилося, що це чумаки зібралися в далеку дорогу. Вози («мажі») були більше звичайного розміру, дуже міцні і добре окуті. Вони були навантажені сухарями і різними іншими продовольчими припасами. Воли були добре вгодовані. Чумаки були як на підбір здорові, рослі, в чистих сорочках, в нових свитках, з довгими батогами в руках. Між ними було кілька літніх, бувалих, добре знайомих з майбутнім шляхом.
Вийшов священник в рясі і відслужив на площі напутній молебень. Чумаки вислухали його, стоячи на колінах і старанно молячись. Потім вони піднялися, і старший, звернувшись до натовпу, голосно і урочисто вимовив: «Прощайте, панове громадо!». Але цим прощання не обмежилася. З натовпу вибігло кілька десятків жінок, і почали цілувати від’їжджаючих, з риданнями і жалібними голосінням, як ніби проводжали їх на той світ. Тривало це досить довго. Нарешті, старший строго крикнув: «Годі! Рушаймо, хлопці!».
Чумаки зняли шапки і, перехрестившись на церкву, ще раз поклонилися натовпу. Заскрипіла низка возів, витягаючись в довгу лінію. Літні чумаки взяли по жмені землі, зав’язали її в ганчірочки і повішали на шиї: якщо доведеться померти в дорозі, товариші повинні цю рідну землю висипати в могилу.
Ще кілька хвилин стояла юрба, проводжаючи від’їджаючих поглядами. Лунали тихі схлипування дружин і матерів. Скоро дорога повертала на південь. Звідти грянув хор чудової, давно забутої в селах чумацької пісні:
«Ой, високо та сонечко сходить,
а низенько заходить;
ой, там наш батько, та наш пан-отаман,
гей, та по табору ходить»…

«Вспомини часів епохи Великої Східньої Революції початка 1917–19 рр. (Із окопів до Тюрми). Записка книжечка. 1919 рік.»
Олександр Жуковський

Спогади військового міністра і міністра флоту УНР побачили світ у 2019 р. Так склалося, що Олександр Жуковський був призначений на посаду міністра 11 лютого 1918 р. у с. Ситняки. А тому у своїх спогадах цим подіям присвятив значну частину.
І саме зі спогадів військового міністра ми дізнаємося про перебування Михайла Грушевського у с. Ситняки:
«Удосвіта 8 лютого я вже був за 30 верст від Київа у с. Ситниках. Незважаючи на велику втому, на велике моральне зворушення – спати я не міг. Жидівка-хазяйка зготовила нам постелі, підмостивши пуховик, але до сну не клонило. Важко було на душі, начебто саме дороге, саме цінне відірвали від твого серця. Чуть тілько розвиднилось – треба було рушати далі в дорогу. Але виявилось, що на другому кінці села в будинкові панотця зупинились Грушевські, моя дружина, міністри і деякі члени Центральної Ради. Я направився до них. Там теж вже не спали – були на ногах. Хвилювались за судьбу багатьох діячів, позаяк невідомо було, де, хто із них находиться, чи є в дорозі, чи зостався в Київі на волю робітника…»

«В поході до волі»
Микола Климишин

Книга споминів визначного діяча ОУН Миколи Климишина, яка вперше побачила світ у 1975 році в США. Потім вона пережила кілька перевидань, у 1987 в Канаді та в 2021 р. в Україні.
Спогади викладені в хронологічному порядку у двох томах: процеси 1930-х років, розкол ОУН, Похідні групи на Схід та багато інших подій, свідком і учасником яких був автор.
Один із цікавих розділів має назву «Макарів», туди Климишн приїхав у складі похідної групи ОУН (Б) влітку 1941 р.
Книга не позбавлена особистих почуттів та переживань автора, особливо моторошними видаються спогади про розповідь мешканки Макарова про пережитий голод 1932-1933 років:
«…Я дуже радо подав би докладніше про ту подію, аде деталі про місцевість і людей вже вилетіли з пам’яті. Знаю тільки, що я дуже тим утішився, бо завжди мені дивно було, що ніхто не згадував про того роду події, розказуючи про голод в Україні 1933 р.
У нашої господині в Макарові померли двоє дітей і чоловік. Вона урятувалася лише завдяки невеличким запасам, що їх захопила зі своїм сином при розбивання магазину збіжжя».
Це лише 5 книг-спогадів про нашу громаду. Насправді їх набагато більше. І кожен читач може скласти свою топ-5 подібних книг.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Макарівщини.