Які клички мають ваші домашні тварини?

Автор Visnik, Опубліковано: Травень 16th, 2019

Вибір клички для котиків та собачок, папуг та хом’ячків, корівок та свинок насправді вимагає відповідального підходу. Адже ім’я має повністю відповідати і підходити під характер, звички та породу тієї чи іншої тварини. Визначитися з іменем чотирилапих друзів іноді допомагає й манера їхньої поведінки.

Як кличуть своїх тварин наші земляки, поцікавилися журналісти «Вісника».

Ганна Білоусько, 76 років, с. Світанок:

– Колись у господарстві було багато тварин, а зараз такий вік, що лише собачка та кицька. Собачку звати Мушка. Коли мені її давали цуценям, то таку кличку вона вже мала. Зараз вже доросла, але невеличка, то й справді, як мушка. Розумна, завжди відгукується на це ім’я. А раніше у нас була Шубка. Така пухнастенька. Діти гралися, так і назвали. В селі отакі літні люди, як я, собачкам та котам новомодних кличок, як ото буває в містах, не дають. Називають традиційно, як воно було і колись. Кицька у мене чорненька, то й назвали Чорнушка. Але вона відгукується не на цю кличку, а на «киць-киць». Такі вже коти.

Тетяна Буслова, 16 років, місто:

– У нас вдома живуть чотири кішки: дві висловухі «британки» Тася і Дуся, сіамка Сіма і звичайний дворовий кіт Кузя. Ще є два собаки – німецька вівчарка Бора і лайка Роккі. Ми їх усіх доглядаємо і любимо. Ще в нас є кролики й кури, але в них немає імен.

Катерина Боліла, 78 років, с. Помоклі:

– Маю корівку Дарину, їй третій рік – ім’я їй дала таке, бо першим прийшло на ум і воно сподобалося. Гарна корівка, я її спарувала, коли ще й року їй не було, а найбільше молока, яке за день давала, – 24 літри. А ось теличку, її доньку, якій 13 місяців, назвала Ластівкою: у неї дуже гарно поєднуються біле з чорним, ніби в пташки. Ще її надвір не виганяла, боюся, щоб не забігла десь, бо вона ще ніколи не була на волі. Ось приїдуть мої з Києва, то спробую. Мабуть, продаватиму, бо важко без допомоги. Чи є коти? Живу недалеко біля сміттєзвалища, то тут, здається, коти зі всієї області. Як тільки вчують у мене запах супчику, пруть у двір. Але серед цієї зграї є і мої домашні – Марися, Багіра, Мурочка… Самих лише кошенят – п’ятеро.

Тетяна Литвинова, 57 років, с. Мазінки:

– Із 1998 року я зі своїм чоловіком Віталієм (він ветеринар) розводимо собак-охоронців італійської породи канекорсо. Наразі у нашому розпліднику їх налічується 25. Вони всі мають клички. Називати їх усі не стану, лиш розкажу про свого улюбленця Чеддера Роял Чойс Доктор’з Містера. Йому вісім років, окрас чорний, вага 64 кілограми. Цей пес є інтерчемпіоном з краси, чемпіоном «Дог-шоу» за кордоном та гранд-чемпіоном в нашій країні. Ще у нашому розпліднику є півники, цесарки та 72 кролики. Найулюбленіші з кроликів – Даруся, Принцеса та Олександр Петрович. А свою в’єтнамську свинку я кличу Маруся.

Єлизавета Волошин, 15 років, місто:

– Чотири роки тому моя однокласниця подарувала мені на день народження кішечку. Зараз ми чекаємо від Ніки поповнення. Хазяїв для майбутніх кошеняток тато вже знайшов. Ще у нас є красива біла лайка-самоїд Лола. Вона з’явилася у нас випадково у 2015 році. Це сталося у той день, коли мій тато Дмитро саме прийшов із АТО (там він служив капеланом) і ми пішли до тітки Тані. Її лайка за кілька днів  до цього привела цуценят, і одне з них вона нам подарувала.

Катерина Одинець, 78 років, місто:

– Я живу сама. Діти та онуки навідуються, але більшість часу проводжу вдома одна. Аби мені не було сумно, років зо три тому правнучка подарувала невеличке собача. Сказала, що маму звуть Аліша, то її сина також варто назвати на букву «а». Атос та Араміс відразу відкинула, Алтай у моєму розумінні має бути великий пес, а у мене він невеличкий, то вирішила, раз мама Аліша, то він нехай буде Аліш. Щоб не забути кличку, записала на церковному календарі. Діти тоді іще жартували, що у бабусі з’явився новий святий.

–

Джерело: Вісник Переяславщини