Непритомного чоловіка медики привезли до двору сільського голови Цибель

До редакції “Вісника” завітала Наталія Клівак (40 років) із Переяслава-Хмельницького, щоб розповісти про прикрий випадок із летальним наслідком, який стався у Циблях 20 квітня цього року з її батьком Кліваком Василем Петровичем (66 років).

“Мого батька сприйняли за бомжа, бо в паспорті не було прописки”

– Зі своїм батьком я не спілкувалася десять останніх років з його ініціативи, – говорить Наталія. – Моя мама розійшлася з ним 32 роки тому. Після розлучення тато залишив нам квартиру у Переяславі, коли я навчалася у другому класі, а Юлі (ще одній його доньці) було лише три рочки, а сам пристав до жінки із Підварок. Але так сталося, що життя у нього не склалося ані з тією жінкою, ані із ще трьома із Цибель. У цьому селі він підживав то з однією, то з іншою жінкою близько двадцяти останніх років, аж поки… не помер.

Як мені розповіла одна циблівчанка, у п’ятницю, 19 квітня, батько, як пішов із дому, то більше не повернувся. Наступного ранку його непритомного знайшли біля місцевої церкви, неподалік якої він жив останнім часом. За викликом небайдужих перехожих близько обіду того дня до батька приїхала карета «швидкої». Але медики тоді чомусь його не забрали до лікарні, а привезли до двору сільського голови Цибель, де поклали на сиру землю відіспатися нібито від оп’яніння. Хоча хтозна, що в нього було: може, інсульт чи інфаркт? А якщо він і насправді був п’яний, то хіба не можна було знайти для нього якесь приміщення…

Так батько пролежав аж до вечора. Потім знову приїхала “швидка”, і цього разу його нарешті відвезли до інфекційного відділення нашої лікарні. Як його вже там лікували, мені невідомо, адже до нього ніхто із його рідних чи знайомих не приходив, відповідно ліки для його одужання, напевне, не купувалися.

Наступного дня, 21 квітня, батько помер. Про його смерть мене сповістив телефоном сільський голова Цибель Сергій Дяченко ввечері наступного дня. Він скинув мені на вайбер відео, яке особисто зняв на свій телефон. Коли я переглянула цей відеосюжет, то мені від того стало зле: медики тягалися з моїм батьком, як з непотребом, а сільський голова замість того, щоб посприяти у вирішенні цього питання, все це знімав на відео…

До моргу на опізнання батька я із сестрою Юлею (їй зараз 35 років) пішли вранці 23 квітня. Там нам сказали, що батько потрапив до моргу чистий та доглянутий, із акуратно підстриженими вусами. Хоча його ідентифікували як бомжа – людину без постійного місця проживання. Це, напевне, тому, що в його паспорті не було штампу про місце прописки. Між іншим, у день цієї трагедії при батьку був паспорт та картка, за якою він отримував пенсію. У довідці про смерть вказано, що Клівак Василь Петрович помер через хронічну серцеву недостатність.

У смерті батька нікого винуватити не хочу. Але мені дуже прикро, що мене відшукали не тоді, коли він потребував допомоги, а тоді, коли його вже не стало і його треба було комусь хоронити…

На похороні тата були лише я, моя сестра Юля, жінка, з якою він підживав останнім часом, батюшка з півчею та копачі.

У маршрутці, коли я їхала на Гробки у Циблі, щоб посадити квіти на могилці батька, одна циблівчанка сказала мені, що мій батько був непоганою людиною. Він випивав, але алкоголіком не був. Ще сказала, що батько був дуже охайним. Він завжди ходив у чистому та випрасуваному одязі із запахом парфумів. На нього казали: “Дамський угоднік”.

Я ж пам’ятаю, як батько нас, своїх єдиних двох доньок, любив і балував у дитинстві. Він купував нам гарний одяг та варив смачну їжу. Я дуже жалкую про те, що наші стосунки зіпсувалися і ми не спілкувалися з ним так багато років. Нині оце і все, що лишилося в мене від батька, – Наталія показує на світлини. – Ці три фотографії мені передала жінка, з якою він жив до дня своєї смерті. Фото із його паспорта я зняла на свій телефон. Використаю його для пам’ятника, який згодом поставлю на могилці батька.

Хочу висловити вдячність Григорію та Галині Коваленкам із міста, у яких ми купували ритуальні речі, та моїй тітці Дяченко Галині Борисівні за надану посильну допомогу у похороні мого батька.

“Я знімав на відео, як лікарі позбуваються хворої людини”

За коментарем редакція звернулася до сільського голови Цибель Сергія Дяченка: “У суботу, 20 квітня, до мене зателефонував лікар екстреної медичної допомоги і сказав, що біля церкви в нашому селі лежить нетвереза людина, але медичної допомоги не потребує. На це я їм сказав: «Якщо людина втомилася, то нехай собі відпочине, а потім піде у своїх справах». Через кілька хвилин після цього я побачив карету «швидкої» біля свого обійстя. Подальші дії бригади ЕМД, яку очолював Григорій Туній, мене просто приголомшили. А сталося таке: відразу після нашої телефонної розмови непритомного Клівака Василя Петровича медики привезли до мого двору і, залишивши його просто неба, поїхали із села. Я разом зі своїми сусідами цього чоловіка (він був у вкрай тяжкому стані) вкрили рядниною і дали йому води. Але йому від цього легше не ставало. Тож через кілька годин ми знову викликали “швидку”. Приїхала та ж сама бригада, і Василя Клівака, який так і не прийшов до свідомості, забрали до лікарні. Наступного дня мені стало відомо, що Василь Клівак помер. Те, як медики позбавлялися хворої людини біля мого двору, я зняв на свій телефон і відео виклав на своїй сторінці у Фейсбуці. А ще я написав заяву-скаргу до правоохоронних органів та до МОЗ. Буду чекати результатів”.

Свій коментар щодо цієї ситуації лікарі ЕМД пообіцяли викласти в наступному номері “Вісника”.

Олена МАТВІЄНКО

–

Джерело: Вісник Переяславщини