Коли востаннє ви були в Києві?

Автор Visnik, Опубліковано: Березень 21st, 2019

Здається, ще не так давно переяславці до Києва їздили в переважній більшості з трьох причин: пізнавальної (на екскурсію чи до театру), гастрономічної (купити чорний хліб, ковбасу та масло), або якщо треба на поїзд. Зараз, принаймні, друга причина відпала повністю – тутешній вибір продуктів та ціни задовольняють кожного. То якими нині є потреби відвідувати обласний центр та столицю держави, запитали журналісти «Вісника» у своїх земляків.

Людмила Михняк, 49 років, місто:

– До столиці їжджу по кілька разів на тиждень. Я купую квитки до театрів та концертних залів. А потім поширюю їх серед жителів Переяслава. Ось, наприклад, 19 березня група відвідала театр ім. Івана Франка, там переглянули виставу «Кайдашева сім’я», а 13 і 14 березня їздили на концерт «95-го кварталу». 29 березня їдемо до театру на Лівому березі – там спектакль за п’єсою М. Старицького «За двома зайцями». Мені подобається організовувати такі поїздки – є постійна група глядачів, уже склались гарні стосунки, знаємо смаки одне одного. Поїздки до Києва в такому форматі створюють святковий настрій.

Наталія Остапенко, 44 роки, с. Козлів:

– Ой, дуже давно… Здається, оце рік тому! У мого рідного дядька, який живе у Києві, був ювілей – 65 років. Він святкував у кафе і запросив усю рідню, то тоді й була востаннє. А так не було то потреби, то можливості. Наш син навчається в транспортному університеті, правда, заочно. Оце саме на сесію поїхав сам своєю машиною. Що там треба мені купить, то привозить. Ну а я, чесно кажучи, давно хочу потрапити в ботанічний сад – там же так красиво навесні! І щоразу мені щось переб’є. Тепер уже постараюся таки з’їздить.  

Юлія Сіряк, 37 років, місто:

– У Київ їжджу лише за потребою, загалом кілька разів на рік. Остання поїздка була в кінці жовтня. Цього року наша донька Аліна закінчує школу. Тож ми їздили на київські базари «Троєщина» і «Даринок», щоб прицінитися до випускних суконь. Визначили, що треба не менше п’яти тисяч гривень. Потрібну суму назбираємо і поїдемо по наряди. Зараз склалася традиція, що треба різне вбрання і на площу, і в ресторан. Усе купуватимемо в Києві.

Микола Погребний, 49 років, с. Дем’янці:

– Зазвичай я їжджу до столиці у справах (очолюю колектив Дем’янецької школи і викладаю одночасно уроки трудового навчання і креслення). Ось і 12 березня я возив трьох учнів (Альону Мамітько з 9 класу та Інну Петренко і Дмитра Шинкаря з 10 класу) на VI Всеукраїнську олімпіаду з креслення. Вони усі зайняли призові місця. Дипломами їх нагороджуватимуть 6 квітня також в університеті імені Драгоманова. Ця поїздка буде черговою нагодою побувати в Києві та відвідати з дітьми «МакДональдз». Просто ж прогулятися вулицями цього славного міста мені ніколи не вистачає часу.

Катерина Козелецька, 81 рік, с. Лецьки:

– У вересні. Але це не була весела подія – донька Люба мене повезла до «чорнобильської» лікарні, бо тиск зашкалював і вона побоялася мене в селі залишати. То мене лікували десять днів, а Люба вернулася в село до батька (моєму Миколі Григоровичу вже 89 років): і картоплю докопати, і йому щось приготувати, і курочок годувати. Після лікарні побула я трішки в Люби вдома, подивилася, як живуть кияни. А ось попередня моя поїздка, три роки тому, була й справді радісною – їздила, бо народився правнук.

Сергій Костенко, 47 років, місто:

– Їздив кілька днів тому. Дочка навчається в університеті Поплавського, то потрібно було завезти різні речі, харчі у сумках, автобусом було б незручно. Поїхав власним автомобілем. Постояв трохи у заторах, але нічого, справився. Колись у молоді роки сам навчався у Києві. Тоді дуже любив це місто. Навіть мріяв там залишитися. Та зараз, якщо доводиться туди їхати, особливо влітку – як на муки.

У нас у Козинцях є дача. Та от, коли влітку, буває, повертаюся з Києва, то після його гамору, загазованості, біганини на дачі, ніби в раю.

–

Джерело: Вісник Переяславщини