Інна Гира: «Екс-чоловік назвав хвору доньку «помилкою молодості»

Напередодні 8 Березня розмова для «Вістей» із сильною жінкою, яка бореться з викликами долі. 44-річна Інна Гира із Борисполя самостійно багато років опікується хворою донькою, від якої відмовився її батько. Відмежувалися від проблем Інни і численні бориспільські родичі колишнього. Ускладнює ситуацію жінки лікування хворої матері, яка після інсульту є лежачою.

Великій родині хвора дитина не потрібна

«Я вийшла заміж у 19 років через велике кохання: проводжала майбутнього чоловіка Валентина Гиру в армію, чекала його повернення, потім одружилися, — згадує жінка. — Через три місяці після народження дитини у неї виявили гідроцефалію, а в 6 місяців лікарі поставили й інші діагнози, в т.ч. ДЦП».

Втім, каже Інна, донька Валерія росла рухливою, повзала, ставала на ноги. На фотографіях, що показує жінка, — усміхнена дитина з іграшками, на прогулянці, на ходунках, на руках у тата … Тоді була надія, що лихо омине стороною.

«Але через п’ять років наш тато покинув родину, бо не зміг витримати труднощів. Він викреслив 5-річну Валерію зі свого життя. Те ж саме зробила і його численна бориспільська родина — батьки, троє братів і сестра та їхні сім’ї. Валерія уже давно забула, як вони виглядають», — бідкається Інна.

Зараз дівчині вже 24 роки, хоча виглядає та поводиться вона як підліток. Після невдалих медичних маніпуляцій і перенесених ускладнень дівчина вже не може ставати на ноги і прикута до візка, у неї труднощі з мовленням. Каже, що любить подружок (мати час від часу зустрічається з жінками, що мають особливих дітей), слухає музику, малює. Але більшість часу доросла Валерія проводить у компанії лежачої бабусі біля телевізору. Жінки живуть у злиднях і не мають належних умов. Однак батько повнолітній доньці не допомагає ні словом, ні ділом та, певно, і не згадує про неї.

Інна Гира розповідає, що після розлучення колишній чоловік час від часу сплачував кошти на утримання дитини, тому вона його не турбувала. «Гірко було, що не відвідував Лєру, яка почувалася самотньою. Зараз вона доросла, то допомоги від батька не чекає», — розповідає Інна.

«Чим займається нині колишній, що не допомагає дитині?» – запитую. «Він двічі одружувався і розлучався, кинув ще одну дитину. Працював у прикордонній службі. Коли розпочалося протистояння на сході України, пішов в АТО, а звідти повернувся з черговою подругою, з якою мешкає нині», — озвучує Інна інформацію, яку дізналася від знайомих, адже Бориспіль – місто маленьке.

Колишній ігнорує борги

«Чотири роки тому в тяжкому стані Валерію забрали до столичної лікарні, де вона пролежала два місяці. Щодня потрібні були дороговартісні ліки, родина витратила всі кошти, потрапила в борги. «Тоді моєю підтримкою була лише двоюрідна сестра Наталія Щегель, вона зверталася і до рідних колишнього чоловіка за допомогою, та марно. Після повернення додому я зателефонувала Валентину Гирі, сподіваючись на підтримку, — згадує жінка. — У відповідь почула нецензурну лайку та жорстокі слова: вона мені не донька, а «помилка молодості».

Зрозумівши, що розраховувати на порядність колишнього марно, Інна подала заяву до виконавчої служби на перерахунок аліментів за останні роки. Нараховані у 2016 році біля 30 тис. грн досі ним не сплачені.

Інна Гира не вірить у закон, адже її екс-чоловік Валентин Гира, маючи борги з аліментів, не відчув ні накладання арешту на майно, ні дії заборони на водіння авто та виїзд за кордон. «Державний виконавець запевнив, що заборони та арешти діють, але юрист, до якого я звернулася, не виявив у реєстрі діючих заборон, — жаліється Інна. — Переконана, що колишній домовився з виконавчою службою, бо займає посаду старшого інспектора Бориспільського об’єднаного міського військового комісаріату і є заступником голови Асоціації АТО Бориспільщини».

Інна каже, що їй невідомо, чи знають побратими Валентина Гири про його небойові «подвиги» та чи не соромно йому самому за байдужість до рідної дитини.

Зі сльозами на очах жінка демонструє жахливі умови, в яких змушені мешкати в старому будинку на вулиці Пречистенській (Панфілова)три жінки через брак коштів і байдужість держави: «Я не можу вийти на роботу, бо вдома недієздатні хворі. Мама лежить безпорадна. Дитина може лише лежати та сидіти. Щодня потрібні памперси для дорослих. Потрібно підтримувати гігієну, а я в ванну хворих затягти не можу, бо завузький вхід, а кімната маленька, візок не поміститься. Можемо помитися лише влітку в дворі, прямо у візку. Навіть заміна памперсів вимагає зусиль. Сама маю проблеми зі спиною та ногами. Про лікувальний масаж для доньки мова не йде, бо сеанс коштує від 500 грн».

Бориспіль незручний, але не без добрих людей

За словами жінки, Бориспіль не пристосований для людей з особливими потребами. Прогулянки недоступні, бо візком важко долати численні перешкоди. «Візит до лікаря – проблема. Таксисти часто відмовляються виїздити на виклик візочника», — розповідає Інна. Каже, що з іншими жінками, що виховують особливих дітей, вона подавала прохання до міської ради про створення у Борисполі служби соціального таксі, зверталися і до мера, і до його заступника, але марно.

Інна Гира отримує допомогу від держави, але мізерних коштів, визнає, замало для трьох жінок. Вона щиро вдячна за фінансову та моральну підтримку депутату міськради, аграрію Валерію Мартишку. Тепло говорить Інна і про Ярослава Годунка, який возив їх на своєму авто, коли відмовлялися таксисти, а його кафе «Ситий кум» робить знижку, коли мами організовують там зустрічі для своїх особливих дітей.

Невеселу розмову Інна завершує оптимістично, бо радіє весні. Каже, скоро буде редис свій, зелень, — вказує на город. Мріє, що цього року посадить плодові дерева.

А ще сподівається, що на її біль і відвертість відгукнуться добрі люди, які здатні простягнути руку допомоги й підтримки трьом зневіреним жінкам.

Інна просить небайдужих бориспільців допомогти переробити ванну кімнату в будинку. Потрібно демонтувати стару ванну, покласти кахлі на підлогу та розширити вхід до кімнати, щоб міг заїхати візок.

Людмила Рафаілова: «Закон несправедливий»

— Суасний Сімейний кодекс не може захистити тих батьків, що самостійно дбають про повнолітніх дітей із особливими потребами. Норми закону є дискримінаційними щодо них.

У ст. 198 Сімейного кодексу (п. 1. Підстави виникнення обов’язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина) йдеться: «Батьки зобов’язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати».

Тому в даному випадку допомога можлива лише за умови порядності батька дитини. На жаль, закон не враховує те, як живе мати і за який кошт дбає про непрацездатну, хоч і дорослу дитину.

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter

Джерело: Газета «ВІСТІ» – Бориспіль. Новини. Інформація. Реклама