Коли лікар може відмовитись від подальшого «ведення» пацієнта | Трибуна

За останньою інформацією, у Броварах первинна медицина уклала лише 84 тис. декларацій із пацієнтами. Причому до цього числа входять не лише броварці, а й усі громадяни. Про це в понеділок, 2 лютого, розповів Ігор Кравцов, керівник місцевої «первинки».

У кожного лікаря є право на відмову від подальшого ведення пацієнта, ідеться в роз’ясненні Міністерства охорони здоров’я України. Однак є важливий момент: пацієнт ні за яких обставин не може залишитись без медичної допомоги. МОЗ розповідає, як це окреслено в законах і як може реалізовуватись на практиці.

Лікар може відмовитись від подальшого ведення пацієнта, якщо…

Пацієнт не виконує медичних приписів і при цьому нічого не загрожує його життю чи здоров’ю людей, які оточують хворого. Водночас усі порушення мають бути зафіксовані і задокументовані, а задовільний стан здоров’я пацієнта підтверджений.

Наприклад, якщо пацієнт порушує призначений режим, лікар має обов’язково фіксувати в карті, листку непрацездатності,  іншій медичній документації вид порушення – несвоєчасна явка на прийом, алкогольне, наркотичне, токсичне сп’яніння під час лікування, вихід на роботу без дозволу лікаря, «втеча» зі стаціонарного лікування тощо.

Читайте також: Безоплатні аналізи та обстеження за призначенням лікаря, – на що має право кожен українець у медзакладі

Так, у листку непрацездатності в графі «Відмітки про порушення режиму» зазначається дата порушення і підпис лікаря, а в графі «Примітка» перераховують види порушень. Обов’язково потрібно зробити запис про це у медичній карті амбулаторного чи стаціонарного хворого.

З підтвердженими фактами порушень і відповідною заявою лікар має звернутись до керівника медзакладу.

Пацієнт порушує правила внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров’я і при цьому нічого не загрожує життю пацієнта чи здоров’ю людей, які його оточують.

Так само, як і в попередньому випадку, всі порушення мають бути зафіксовані і задокументовані, а задовільний стан здоров’я пацієнта підтверджений, після чого лікар має звернутись до керівника мед закладу із заявою.

Правила внутрішнього розпорядку є локальними актами закладів охорони здоров’я. Їх затверджує головний лікар. Ці правила визначають права та обов’язки пацієнта під час звернення за медичною допомогою та перебування в лікарні. Найчастіше правила містять такі прості речі як заборона куріння, дотримання режиму тиші тощо.

Читайте також: Броварську первинну медицину визнано доброзичливою до дитини

Правила мають бути у вільному доступі – найчастіше їх розміщують на дошках оголошень у медзакладах.

Важливо: лікар не несе відповідальності за здоров’я пацієнта, якщо той відмовляється від медичних приписів або порушує встановлений для нього режим.

Крім того, якщо лікар чи медзаклад не можуть забезпечити відповідне лікування (немає потрібного обладнання, відділення, профіль лікарів не відповідає захворюванню), медпрацівники мають рекомендувати пацієнту звернутись до закладу, де він отримає необхідну медичну допомогу або ж направити у такий медзаклад.

Коли лікар НЕ може відмовити пацієнту у наданні медичної допомоги

Пацієнти, які насправді потребують медичної допомоги, повинні її отримати. У невідкладних випадках, коли є реальна загроза життю людини, медики можуть і мають надавати таку допомогу без згоди пацієнта чи його законного представника.

Лікар не може відмовити в наданні медичної допомоги пацієнту, якщо знає:

що така відмова може призвести до тяжких наслідків для пацієнта (порушення карається штрафом до 850 грн з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років або громадськими роботами на строк до 200 годин, або виправними роботами на строк до 2 років).
що така відмова може призвести до смерті пацієнта чи інші тяжкі наслідки (карається обмеженням волі на строк до 4 років або позбавленням волі на строк до 3 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років або без такого).

Так само карається неналежне виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником (Кримінальний кодекс України, статті 139, 140).

Коли сімейний лікар, терапевт чи педіатр може відмовити прийняти декларацію

Лікар «первинки» може відмовитись від подальшого ведення пацієнта, якщо той не виконує медичних приписів або правил внутрішнього трудового розпорядку надавача допомоги, але лише за умови, що це не загрожуватиме життю пацієнта та здоров’ю населення.

Окрім того, лікар може відмовитись підписувати декларацію з пацієнтом, якщо він уже має оптимальну кількість декларацій. Для терапевта це 2000 декларацій, для сімейного лікаря –  1800, педіатра – 900.

Читайте також: Уряд більше не платитиме за пацієнтів без декларації. Лікарі мають право відмовити в наданні послуг?

Із січня 2019 року всі лікарі мають технічну можливість укладати декларації понад оптимальну кількість. Для таких декларацій вводяться коригувальні коефіцієнти.

Національна служба здоров’я України рекомендує керівникам медзакладів локальними наказами визначати, які ліміти в їхніх лікарів, адже у кожного закладу своя ситуація з пацієнтами, умовами роботи тощо.

Лікар НЕ має права відмовляти пацієнту у прийнятті декларації

Через місце реєстрації: пацієнт має право обрати лікаря, який надає первинну меддопомогу, незалежно від зареєстрованого місця мешкання;
Через мешкання в іншому селі/місті/районі/області: фактичне місце не має значення при підписанні декларації, хоча лікар може звернути увагу пацієнта на ймовірні труднощі у логістиці, оскільки до медиків пацієнти звертаються не лише за медичною допомогою, але й за довідками, направленням до інших спеціалістів тощо;
Через вік, стать, соціальний статус, матеріальне становище чи інші характеристики пацієнта (звісно, виняток становлять випадки, коли з педіатром хочуть підписати декларацією дорослі чи навпаки – батьки хочуть підписати декларацію для дитини з терапевтом);
Через історію хвороби пацієнта: люди, які мають хронічні чи інші захворювання, підписують декларації на рівних умовах. Інше суперечить не лише нормативно-правовим актам, а й етичному кодексу лікаря.
Через те, що у людини немає паспорта: щоб підписати декларацію про вибір лікаря, будь-яка людина, яка на законних підставах перебуває  на території України, може подати один із документів: тимчасове посвідчення громадянина України; посвідка на постійне проживання в Україні; посвідчення біженця; посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту.
Через те, що людина є тимчасово переміщеною особою: для внутрішньо переміщених осіб немає жодної перешкоди, щоб підписати декларацію з вибраним лікарем, незалежно від місця реєстрації. Якщо ви маєте паспорт громадянина України, ніякі додаткові довідки, окрім індивідуального податкового номеру, не потрібні (довідка ВПО – не потрібна).

Читайте також:

Про необхідність підписання декларації з сімейним лікарем 16.10.2019. ВІДЕО
У броварській лікарні безкоштовно обстежать на лімфоми
Українці зможуть безкоштовно лікуватися в клінічних інститутах

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Джерело: Трибуна – Бровари